Laika звернулася до короткого формату для свого останнього проєкту — короткометражки «ParaNorman: The Thrifting».
Режисером став провідний дизайнер персонажів студії Тібо ЛеКлерк (Thibault Leclercq), а сценарій написав Кріс Батлер. CG‑короткометражка, що стала першою такого роду для студії, буде показана під час повторного релізу стоп‑моушн повнометражного хіта 2012 року «ParaNorman». Прем’єра в кінотеатрах відбуде 25 жовтня за підтримки Fathom Entertainment.
У «The Thrifting» Норман (озвучений Брейденом Глівом), його сестра Кортні (Анна Кендрик, яка повертає свою роль із «ParaNorman») і його найкращий друг Ніл (TKTKT) заходять до моторошного секонд‑хенду. Кортні фліртує з харизматичним, трохи ексцентричним продавцем (Фінн Вольфгард), а Норман стикається з пустотливим юним духом, який задумав створити чимало проблем. Це яскрава, динамічна історія, наповнена пасхалками з класичних фільмів жахів.
Батлер, який писав і співрежисирував «ParaNorman», говорить, що перетворення тривимірних персонажів оригіналу у двовимірні було «колосальним завданням», натомість робити короткометражку в CG виявилося «простішим вибором».
«Навіть якщо Laika перш за все студія стоп‑моушн, у нас завжди був інтерес до анімації загалом. Для мене це також повернення до двовимірного походження: коли я уявляв «ParaNorman» на перших ескізах, це було двовимірне бачення. Ми вже трохи експериментували з 2D у титрах оригінального фільму — це був стиль плакатів фільмів жахів із яскравими первинними кольорами й великими краплями фарби. Це було дуже живописно, і ми отримали від цього велике задоволення, тож вирішили повеселитися й надалі», — каже Батлер.
Для ЛеКлерка важливо було зберегти ручну та графічну естетику «ParaNorman» у короткометражці.
«Незалежно від техніки, я знав, що ми маємо передати органічне, ручне відчуття 2D, яке перегукується з оригінальним стоп‑моушном. По суті, світ «ParaNorman» дуже кінематографічний і занурюючий — освітлення й підхід до камери у стоп‑моушні здаються дуже реалістичними. Я хотів зберегти це відчуття, навіть якщо ми не використовуємо фізичну камеру чи реальне світло. Серед доступних методів саме CG дозволив найкраще відтворити об’ємність і зануреність», — пояснює він.
Батлер додає, що створення семихвилинного (і трохи більше) короткометражного ґрунтувалося на виклику: замість набору гегів потрібно було зосередитися на певних персонажах і розповісти маленьку, але повноцінну історію. Розміщення подій у межах однієї будівлі теж дало багато «ага»‑моментів — це обмеження, але й багатий простір для цікавих знахідок.
ЛеКлерк усвідомлював, що несе відповідальність за продовження світу «ParaNorman», тому стильове рішення було важливим: «Ми не хотіли настільки вторгатися в сюжет фільму, але у плані стилю й образу хотіли зробити шану оригіналу. Фільм по суті — лист любові до жанру фільмів жахів», — каже він.
Вони також звернулися до архівних плакатів фільмів жахів, щоб налагодити стилістичний зв’язок. У результаті з’явився «сміливий, живописний стиль», у якому художники дотримувалися єдиної візії, що відчувається пов’язаною з оригіналом, але водночас має власну самобутність.
