Скотт Пеллі став особистішим і трохи поетичним; дякує шанувальникам після звільнення з «60 Minutes»: «Так глибоко вдячний»
Звільнений ветеран «60 Minutes» Скотт Пеллі, який раніше не цитував поета Джона Мейсфілда у своїх різких заявах після відставки, сьогодні звернувся в Інстаграмі, віддаючи данину духу відомому віршу британського поета.
У повідомленні Пеллі написав: «Вам усім, хто був таким добрим, ви — вітер у моїх вітрилах. Так глибоко вдячний».
До слів Пеллі додано світлину, де він усміхається, керуючи човном на морі. Пост швидко набрав десятки тисяч лайків і, здається, сказав більше, ніж будь-яка довга заява.
Це повідомлення різко контрастує з напругою й взаємними звинуваченнями, що виникли після того, як Барі Вайс та новий продюсер Нік Білтон звільнили Пеллі після конфлікту в рамках переформатування новинного відділу. Його звільнення спричинило падіння морального духу в підрозділі й шалену спробу Барі Вайс, Ніка Білтона та президента CBS News Тома Чібровскі відновити порядок.
Трохи полегшення керівництву дало рішення залишитися, принаймні поки-що, кількох залишкових кореспондентів — Леслі Шталь, Біл Вітакер і Джон Вертгейм. Вони попередили, що їхнє рішення «може бути сприйняте як схвалення існуючої владної структури», але поставили умову: «Якщо ми зможемо і далі робити ту роботу, яка зробила шоу тим, чим воно є — займатися незалежною, безстрашною журналістикою й розповіддю — ми залишаємося. Якщо ні, ми підемо».
Слідкуйте за подіями цього літа й під час 59-го сезону «60 Minutes» восени. Також варто звернути увагу, чи подадуть звільнені «за причиною» Пеллі та інші кореспонденти, як-от Шерін Алфонсі та Сесілія Вега, позови проти керівництва CBS News і Paramount.
А поки — насолоджуймося морем разом із паном Пеллі. Нижче — фрагмент «Sea-Fever» Джона Мейсфілда у вільному українському перекладі:
Мушу я знов на море йти, до самотнього моря й неба,
Все, про що прошу — високе судно й зорю, що ним вести;
Й поштовх руля, й пісня вітру, й білі вітрила, що тремтять,
І сірий серпанок на лиці моря, і сірий світанок, що блідніє.
Мушу я знов на море йти, бо клич припливу, що біжить,
Дикий і чистий клич — йому не можна відмовити;
Все, про що прошу — вітряний день, коли білі хмари летять,
І розкиданий бриз, й здута піна, і чайок крик.
Мушу я знов на море йти, до кочового циганського життя,
До шляху чайки й шляху кита, де вітер гострий, мов ніж;
І все, чого прошу — веселу байку від сміючогося товариша-бродяги,
І тихий сон та солодкий сон після довгої подорожі.
