Морська вітроенергетика дала рибалкам США заробіток, але Трамп проти
Морська вітроенергетика стала додатковим джерелом доходу приблизно для 200 рибалок Нової Англії, які працюють через кооператив Sea Services North America. Тепер вони ризикують втратити цю роботу через політику президента США Дональда Трампа, спрямовану проти морських вітропарків.
Дощового вересневого ранку іржаве судно для вилову гребінців «Памела Енн» (Pamela Ann) пришвартувалося в Нью-Бедфорді, штат Массачусетс. Його екіпаж провів у морі 12 днів: спостерігав за ссавцями, стежив, щоб судна не заходили до будівельних зон, і наглядав за працівниками проєкту Revolution Wind на південь від Род-Айленду. Вітропарк складається з 65 турбін.
Капітан Кевін Соуза (Kevin Souza), який має на гомілці татуювання бульдога на згадку про службу у військово-морських силах, пояснив, що екіпаж був готовий допомогти працівникам у разі падіння за борт.
Не дай Боже, якби хтось упав, ми могли б бути поруч і допомогти.
Соуза та троє членів його екіпажу за фахом рибалки, але цього разу замість промислу працювали на Sea Services North America. Кооператив фінансується за рахунок контрактів із забудовниками морських вітропарків, перенавчає рибалок і платить за кожне судно 4 500 доларів на день, окремо оплачуючи пальне. Соуза, який спершу скептично ставився до морської вітроенергетики, називає таку можливість «даром Божим».
Від недовіри до роботи з вітропарками
Не всі рибалки поділяють його думку. Представники промислу подавали позови проти вітроенергетичних компаній, стверджуючи, що проєкти можуть витіснити їх із традиційних районів вилову та завдати шкоди морським екосистемам. У США ловити рибу на ділянках, орендованих під вітропарки, дозволено, за винятком 500-метрових зон відчуження навколо будівельних майданчиків. Саме будівництво може мати як позитивний, так і негативний вплив на морське життя.
Засновник Sea Services North America Гарі Єрман (Gary Yerman) також колись сумнівався в таких проєктах. Коли він почув про плани промислових морських вітропарків, то вже понад чотири десятиліття займався рибальством. Нині йому 76 років. Разом з іншими рибалками він побоювався шкоди для промислу і не хотів вітропарків у своїй зоні вилову, але вважав, що проєкти надто масштабні, аби провалитися. «Вони переможуть», — вирішив він і став шукати спосіб долучитися.
У 2019 році Єрман і його друг, місцевий юрист Гордон Віделл (Gordon Videll), відвідали Північну Ірландію. Там вони зустрілися з рибалками, які співпрацювали із забудовниками морських вітропарків та інших споруд. Єрман сказав, що вони побачили користь такої роботи для місцевих рибалок. Віделл звернув увагу на їхні гарні автомобілі.
Це давало справжній річний дохід, а коли виховуєш сім’ю, це означає все.
Повернувшись до США, вони захотіли забезпечити подібні переваги своїм колегам і 2020 року заснували кооператив. Але спочатку потрібно було здобути довіру галузі. За словами Віделла, який став керівником Sea Services, багато чоловіків сердилися через їхню участь у будівництві вітропарків: «Ніхто цьому не довіряв». Спершу вдалося переконати спробувати лише одного рибалку, а згодом приєдналися інші.
Вербуванню могла допомогти пандемія, яка почалася саме тоді, коли кооператив ставав на ноги. Ресторани закривалися, попит на морепродукти падав, і рибалки Нью-Бедфорда та сусідніх портових міст шукали додаткову роботу. «Людям доводилося ухвалювати рішення, яких за інших обставин вони могли б не ухвалити», — сказав Віделл.
Заробіток між сезонами промислу
Охочих до співпраці знайшли серед ловців гребінців. Щоб запобігти надмірному вилову, закон обмежує промисел таких суден 36 днями на рік. Власникам вузькоспеціалізованих човнів доводиться шукати інші доходи поза сезоном, пояснив капітан Джек Морріс (Jack Morris). Він володіє флотом суден для вилову гребінців, зокрема «Памелою Енн», і приєднався до Sea Services у 2021 році.
Sea Services принесла величезну користь. Оскільки сезон вилову гребінців такий короткий, люди можуть і далі купувати продукти, платити за страхування та утримувати дім.
Рибалка Стейсі Александер-Невеллс (Stacy Alexander-Nevells), яка також співпрацює з кооперативом, разом із батьком керує комерційним флотом із 19 суден. Вони переважно ловили гребінців, але доходи були непостійними, а федеральні обмеження весь час змінювалися. За її словами, родині довелося диверсифікувати заробіток: тепер судна не просто стоять біля причалу, а їхні екіпажі не залишаються без роботи.
Соуза спершу вагався, адже більшість рибалок сприймала роботу на морських вітропарках як співпрацю з ворогом. Водночас два десятиліття вилову гребінців позначилися на його здоров’ї. Відкривання мушель у промисловому темпі з часом спричиняє артрит, синдром зап’ясткового каналу та розриви ротаторної манжети плеча. Соуза втратив кінчик пальця і каже, що, ймовірно, має артрит.
Я зрозумів, до чого все йде: ловити гребінців — радше справа молодих, ніж таких старших хлопців, як ми.
Кооператив повідомляє, що загалом уже виплатив власникам суден і рибалкам 34 мільйони доларів за роботу на кількох промислових вітропарках. За словами Морріса, виграє і ширша громада: замість того щоб стояти біля причалу після дозволених 36 днів промислу, судна продовжують працювати. Це дає замовлення береговим механікам, зварювальникам, теслярам, електрикам і малярам.
Як політика Трампа впливає на роботу
Відколи торік Трамп повернувся на посаду, він систематично виступає проти морських вітропроєктів і заявляє, що не хоче дозволити будівництво жодних «вітряків». У січні 2025 року президент видав указ про зупинення будівництва п’яти морських вітропарків на східному узбережжі.
Після того як суди відхилили указ і дозволили відновити будівництво, адміністрація перейшла до іншої стратегії: витратити майже 4 мільярди доларів на викуп у компаній прав оренди морських ділянок під вітропарки. Економічний ризик змусив забудовників вагатися з пропозиціями нових проєктів.
За словами Віделла, роботи для Sea Services стає дедалі менше. «Якщо хочеш угробити галузь, саме так це і робиться — відлякуєш гроші», — сказав він. Навіть якщо адміністрації зміняться, після завершення нинішніх проєктів відновлення будівництва триватиме роками, додав керівник кооперативу.
Соуза вже відчув спад. Останні кілька років він працював для Sea Services 12 днів поспіль, після чого мав три дні відпочинку. Тепер між змінами минає 10 днів.
Здається, через Трампа роботи тепер ставатиме менше.
На останніх виборах Соуза не голосував, хоча віддавав перевагу Трампу перед Камалою Гарріс. Відтоді він розчарувався в президенті: за його словами, той використовує укази, щоб робити все, що забажає.
Соуза побоюється, що економічні наслідки боротьби Трампа з морською вітроенергетикою відчує весь Нью-Бедфорд. Він каже, що втратять бари й ресторани, а наслідки поширяться також на житло та інші сфери. Місто колись було світовою столицею китобійного промислу, а нині залишається центром перероблення морепродуктів і провідним комерційним портом США з доходом у 300 мільйонів доларів. Його добробут змінювався разом з океаном, через надмірний вилов і зміни в галузі. Тепер місто має значний дефіцит і вищий рівень безробіття, ніж сусідні міста.
Соуза нещодавно продав будинок у Нью-Бедфорді та придбав інший у Флориді. Він планує розсилати резюме і, ймовірно, шукатиме роботу в нафтовій промисловості біля узбережжя Мексиканської затоки. Тим часом на проєкті Revolution Wind, де працював його екіпаж, у вересні встановили останню турбіну.
Віделл розмірковує, чи можна застосувати модель кооперативу там, де пропонують нові вітропарки, зокрема в Новій Шотландії або Бразилії. Sea Services може допомагати і з іншими проєктами: нещодавно кооператив долучився до прокладання підводного кабелю, яким канадська гідроенергія надходить до Нью-Йорка. Проте через спад у морській вітроенергетиці сотні рибалок кооперативу незабаром втратять важливе джерело доходу.
Сумно, бо ми справді створили щось чудове. Іронія в тому, що, поки Трамп і всі його люди говорять про те, як вітроенергетика знищує рибальство, у мене є 200 рибалок, які заробили гроші й показали, що ці галузі можуть співіснувати.