Британський режисер Ден Рід («Залишаючи Неверленд») витратив чотири роки на зйомки серіалу «Батьки Сенді Хук Початкова школа», які намагаються притягнути Алекса Джонса — сумно відомого гуру конспірології InfoWars — до відповідальності за брехню, яку він поширив про вбивства їхніх дітей у 2012 році. Результатом став документальний фільм HBO «Правда проти Алекса Джонса».
Притягнення Джонса до суду потребувало років зусиль горе-батьків та їхніх команд юристів і завершилося двома судами присяжних щодо відшкодування збитків у Техасі та Коннектикуті. Результатом став найбільший в Америці вердикт про наклеп: майже 1,5 мільярда доларів присуджено присяжними у двох штатах сім’ям. Не дивно, що Джонс назвав різанину в Сенді Хук обманом і був звинувачений у використанні трагедії для продажу дієтичних добавок на його сайт, згодом оголошений банкрутом.
Variety поспілкувався з Рідом перед світовою прем’єрою фільму «Правда проти Алекса Джонса» SXSW 11 березня.
Що спонукало вас розповісти цю історію?
Мене захопила дезінформація та те, як брехня набирає опори та поширюється, особливо брехня про те, що погане відбувається з дітьми. Багато теорій змови, мерзенних байок і дезінформації стосуються груп, які є меншинами, і груп, які певним чином стигматизовані. Це не була одна зі звичайних меншин, яких люди тиснули. Це були діти 6 і 7 років у початковій школі. Навіщо тобі вигадувати про це історії? Я щойно побачив, що все це щелепа відпала. Я не міг повірити, що це відбувається. Тож я був змушений зателефонувати юристам, які цим займалися, і сказати: «Я хочу поговорити з вашими клієнтами», тому що, очевидно, вбивство вашої дитини в початковій школі у віці 6 або 7 років — це досить погано. Але тоді хтось перетворює смерть ваших дітей на маркетингові можливості для добавок – це щось зовсім інше.
Ви зняли кількох батьків, які втратили своїх дітей під час трагедії Сенді Хук. Важко було переконати їх піти на камеру?
Є певна кількість батьків, особливо тих, хто брав участь у судових справах, які зрозуміли, що їм потрібно донести свою історію. Мені здавалося, що справжньою можливістю тут є можливість показати зіткнення правди та змови в суді зі стандартами доказів. Цей фільм втілив цей процес у життя, і батьки були готові до цього, тому що значна частина цього для батьків полягала не лише в спробі притягнути Алекса Джонса до відповідальності, а й у киданні всієї культури дезінформації та брехні.
Ви отримали надзвичайний доступ до судової справи в Техасі. Як це сталося?
Ми написали судді та сказали, що мета цього (документу) полягає в тому, щоб надати (справі) відчуття захоплюючої безпосередності, а також прояснити судовий процес. Ви не просто йдете в суд і просто говорите все, що спадає на думку. Ви повинні говорити правду. Ви дотримуєтеся стандартів доказів.
У фільмі немає інтерв'ю з Джонсом. Ви коли-небудь просили його на інтерв'ю?
Звичайно. Я підходив до нього багато-багато разів. Я пішов до його студії InfoWars, щоб зустрітися з ним і сказав, що ми намагаємося дати кожній стороні цієї історії можливість пояснити. Він не був насправді ворожим, але просто сказав: «Ви робите свою роботу. Мені все одно, і я не збираюся з тобою говорити». Але він, очевидно, був у курсі мене і знав, що я знімаюся для HBO. Тож час від часу він повертався до камери й ніби підморгував, усміхався, жестикулював чи висловлював будь-яку думку, яку намагався висловити. Це було якось дивно. Але мені здавалося, що я досить добре знаю Алекса, хоча насправді я ніколи не давав йому інтерв’ю.
Джонс назвав Сенді Хук обманом, а вся брехня, яку він вигадав про трагедію, була такою жахливою. Чи були з вашого боку якісь вагання щодо того, щоб зробити його предметом документального фільму, таким чином привернувши увагу до нього та його брехні?
Я не сприйняв цей проект легковажно. Це фільм, який виріс із жахливої трагедії. Руйнівний вплив Алекса Джонса на справжні наративи та сприйняття правди також є чимось величезним і має величезні наслідки. Тож я подумав, що це історія, яку мені справді потрібно розповісти, тому що ми переходимо в епоху фантазії та брехні, яка стає мейнстрімом. Це стосується не лише сімей Сенді Хук. Це впливає на політичний дискурс в Америці. Тож сенс створення фільму полягав не в тому, щоб сказати: «Гей, Америко, поглянь на ще одну вигрібну яму розпусти, яка відбувається у твоїй великій країні». Це був не просто шматок химерної американки. Це документ про переломний момент у наших стосунках з правдою та про те, як ми як суспільство досягаємо правди.
