Генрі Джаглом, незалежний кінорежисер, який зняв такі фільми, як «Always» (1985), «New Year’s Day» (1989), «Last Summer in the Hamptons» (1995) та «Déjà Vu» (1997), помер, повідомляє «New York Times». Йому було 87 років.
Особистість Джаглома та його фільми часто розділяли думки критиків і глядачів. Одні вітили його як кінематографічного вправного новатора і правдивого бунтівника незалежного кіно, інші критикували за егоцентризм і надмірну спостережливість. Проте багато хто цінував його глибоко особистий підхід.
Як зауважив критик Стівен Голден, «автобіографічні фільми Генрі Джаглома, з їхнім саморефлексивним тоном, вимагають терпіння, але навіть найбільш самозадоволені його роботи іноді відкривають ті кути людської психіки, які інші фільми ігнорують».
Стівен Голден
Джаглом розвинув манеру кіно-вериті та потік свідомості: багато його фільмів будувалися на імпровізації, без жорсткого сценарію чи тривалих репетицій. Він вважав, що такий підхід дозволяє спонтанно «виражати» і «викликати» справжні акторські реакції.
Найвідоміші роботи
Серед його помітних робіт:
- «Always» (1985) — напівавтобіографічна стрічка, яка відображає болючий розпад першого шлюбу режисера.
- «New Year’s Day» (1989) — історія чоловіка в кризі середнього віку, який переїжджає з Лос-Анджелеса до Нью-Йорка і стикається з несподіваними обставинами.
- «Eating» (1990) — фільм про групу жінок, що збираються на дні народження і ведуть відверті розмови про життя і їжу.
- «Venice/Venice» — любовна історія між американським режисером і журналісткою.
- «Babyfever» (1994) — «фікціоналізований» документальний підхід до теми бажання мати дитину.
- «Last Summer in the Hamptons» (1995) — комедія про зібрання трьох генерацій театральної родини.
- «Déjà Vu» (1997) — романтизована розповідь про знайомство і закоханість режисера в Вікторію Фойт.
Його пізніші роботи включали «Festival in Cannes» (2001), «Going Shopping» (2005), «Hollywood Dreams» (2006), «Irene in Time» (2009), «Queen of the Lot» (2010), «Just 45 Minutes From Broadway» (2012), «The M Word» (2014) та «Ovation» (2015).
Життя та становлення
Джаглом народився в єврейській родині в Лондоні. Батько працював в імпортно-експортному бізнесі та походив із заможної родини з Росії, мати — з Німеччини. Родина виїхала до Великої Британії через нацистське переслідування, а в 1939 році переїхала до США. Ще хлопчиком він почав знімати на восьмиміліметрову камеру.
Після закінчення Пенсильванського університету в 1959 році Джаглом навчався в Акторській студії Лі Страсберга, а в 1963 році режисував і брав участь у постановці офф-Бродвейського імпровізаційного ревю «The Uncommon Denominator». Пізніше він працював у кабаре, а в 1965 році переїхав до Голлівуда.
Під контрактом Columbia Pictures Джаглом знімався в телевізійних проектах і в кінофільмах, зокрема в «Psych-Out» (1968), «The Thousand Plane Raid» (1969), «Drive, He Said» (1971), «The Last Movie» (1971) та у незавершеному проєкті Орсона Уеллса «The Other Side of the Wind».
У 1967 році він поїхав до Ізраїлю знімати документальний фільм про Шестиденну війну й налагодив контакти з такими відомими діячами, як Джек Ніколсон, Деніс Гоппер та інші. Він також допомагав у монтажі «Easy Rider» (1969).
Першим повнометражним фільмом, який Джаглом сам написав і зрежисував, стала стрічка «A Safe Place» (1971). Подальші фільми включали «Tracks» (1977), що торкався психологічних наслідків В’єтнамської війни, та «Sitting Ducks» (1980), який приніс йому комерційний успіх.
Він також писав п’єси для сцен Лос-Анджелеса, серед яких «The Waiting Room» (1974), «A Safe Place» (2003), «Always — But Not Forever» (2007) та «Just 45 Minutes From Broadway» (2009–2010).
Публікації, нагороди та особисте життя
У 2013 році вийшла книга Пітера Біскінда «My Lunches With Orson», у якій опубліковано серію розмов між Джагломом і Орсоном Уеллсом. Ці записи, частково спірні щодо умов їх запису, додали інтересу до творчої спадщини Джаглома.
У 1999 році він отримав нагороду за досягнення в житті від Method Fest. У різний час у його житті були стосунки з актрисою Керен Блек та співачкою Андреа Марковіччі.
Джаглом був двічі одружений: з Патріс Таунсенд (1979–1983) та з Вікторією Фойт (1991–2013). Обидва шлюби закінчилися розлученням.
Вижили двоє його дітей: Сабріна Джаглом і Саймон Джаглом.
