Дебютний повнометражний фільм Андреа Бенджаміна Маненті «I Have to Fuck Before the World Ends», крос-культурна комедія дорослішання, дія якої відбувається в Італії та на Філіппінах, шукає фінансування та партнерів з анімації на токійському ринку gap-фінансування.
Стрічка розповідає про Рена, 16-річного філіппінсько-італійського підлітка, який потрапив у власницьку любов матері Мії і має вирватися на свободу під час триденних філіппінських поминок, коли до Маніли наближається тайфун Едіт. Коли приходить звістка, що мати Мії Моїні вмирає на Філіппінах, мати й син повертаються до Маніли, де Рен зачаровується Джоліною, нянею його кузенів, і отримує поради щодо кохання від ексцентричної кузини Монік. Коли тайфун наближається і родинні проблеми загострюються, Рен має здобути незалежність.
Проєкт поєднує ігрове кіно з анімацією, переосмислюючи архетипи втраченої невинності і пошуку коренів на тлі рідко показуваних у італійському кіно філіппінських поминок.
«Я прагну зробити фільм одночасно ніжним і панківським: портрет незграбних, дивовижних спроб налагодити звʼязок з іншими; гібридне, крос-культурне кіно, яке звертається до аудиторій другого й третього поколінь, що опинилися між двома віддаленими світами», — каже Маненті журналу «Variety».
Проєкт задуманий як копродукція між чотирма країнами — двома в Азії та двома в Європі. До нього вже приєдналися італійська компанія Volos Films та філіппінська Epicmedia.
«Після підписання угоди про копродукцію між Італією та Японією ми відчуваємо більше можливостей для співпраці між Італією й Азією, а ринок TIFFCOM відіграє важливу роль у сприянні таких партнерств, тому для нас логічно бути присутніми на цьому етапі», — говорить продюсер Стефано Чентіні з Volos Films Italia журналу «Variety».
Проєкт нещодавно отримав нагороду Development Award for Outstanding Film Project на MIA Rome, де відбувся його перший індустріальний питч. «Прийом був надзвичайно теплим», — каже Маненті, який написав сценарій разом із Росселлою Інґлезе та Антоніо Ла Камера. До проєкту також приєднався філіппінський монтажер Карло Франсіско Манатад, роботу якого продюсер Чентіні щиро захоплюється.
Маненті написав фільм після смерті своєї матері Едіт. «Я пережив приватний кінець світу, з яким мусив зіткнутися. Можливо, єдиний спосіб його пройти — написати історію всередині нього: комедію про морбідну відданість моєї матері, про дисфункціональні сімʼї та про ті незграбні й дивовижні спроби відновити стосунки», — розповідає він.
Раніше проєкт брав участь у InProgress Lab Milano Film Network у 2023 році, де Маненті познайомився з Карло Гінтерманном — спочатку як ментором, а потім як креативним керівником і продюсером, який залучив до проєкту продюсерів Чентіні та Серену Альфʼєрі з Volos Films. «Сила цієї команди — у культурі піклування: фільм росте як колективний творчий процес, але залишається дуже особистим», — каже Маненті.
Чентіні відзначає енергію нового покоління італійських режисерів. «У цих молодих творців відчувається відроджена енергія, яка дуже нагадує мені мій попередній досвід в Азії, особливо на Філіппінах — за взаємну турботу і прагнення разом створити щось натхненне та зворушливе», — додає він. «Співпраця з Epicmedia, нашим філіппінським копродюсером, який поділяє ідеали копродукції, була природним вибором для фільму».
Маненті, який також працює оператором у проєктах представників нової італійської хвилі, говорить про колаборативний дух свого покоління. «Ми дійсно ділимося; передусім ми — група людей, які поважають і піклуються одне про одного, далеко від токсичної конкуренції; ми будуємо екосистему, яка в довгостроковій перспективі стане нашою силою», — каже він.
Команда планує закрити фінансування в 2026 році та розпочати виробництво 2027-го, а на наступний рік запланували дослідницьку поїздку на Філіппіни й кастинг на головну роль.
