Фрілансери розважальної індустрії Великобританії стикаються з безпрецедентною кризою, майже половина з них заробляє нижче законного мінімуму, згідно з остаточним звітом Big Freelancer Survey, опублікованим у четвер організацією Freelancers Make Theater Work (FMTW).
У звіті, що має назву «Хто платить ціну?», зазначається, що 44% з 1,270 опитаних фрілансерів заробляли менше національного прожиткового мінімуму Великобританії у £11.44 ($15.50) за годину у фінансовому році 2023-24 — це драматичне збільшення з 34% у попередньому році.
Опитування охоплює всю широту розважальної індустрії Великобританії, респонденти працюють у театрах (84%), на живих подіях та концертах (34%), в опері (23%), танці (22%), кіно (16%), телебаченні (14%), записаному аудіо (14%), відеоіграх (2%) та цирку (4%) та в інших секторах.
«Дані, надані тисячами респондентів з 2020 року, представляють чітку — і глибоко тривожну — картину ситуації, в якій опинилися фрілансери у сфері мистецтв Великобританії», — сказала Мімі Дултон, класична співачка та волонтер FMTW. «Щороку відповіді підкреслюють загострення проблем низької оплати праці, нерівності та нестабільності.»
Криза є глибшою, ніж просто зарплати. Опитування показало, що 32% фрілансерів повідомили про роботу 50% або більше неоплачених годин, тоді як 75% зазначили, що їхні витрати, пов’язані з роботою, зросли за минулий рік. Лише 30% повідомили про збільшення доходів, а 40% зазнали зниження заробітків.
Проблеми з психічним здоров’ям досягли критичних рівнів, 39% респондентів повідомили про погіршення психічного здоров’я за минулий рік, а 70% відчувають «досить» або «дуже» нестабільно щодо своїх кар’єр — це зросло з 65% у 2024 році.
Можливо, найтривожніше: чверть фрілансерів розглядають можливість повністю покинути індустрію, вказуючи на низьку оплату (68%), недостатню кількість робочих можливостей (57%), проблеми з психічним здоров’ям (52%) та нестабільність роботи (48%) як основні фактори.
«Навіть працюючи 45 тижнів на рік на різних проектах, ставки оплати не є достатніми, щоб покрити мою іпотеку та витрати на життя», — зазначив один анонімний фрілансер.
Різниця в оплаті особливо помітна для маргіналізованих груп. Серед тих, хто заробляє нижче національного прожиткового мінімуму, цифри зростають до 55% для людей з інвалідністю, 54% для тих, хто походить з менш привілейованих соціально-економічних груп, і 47% для жінок.
Географічний розподіл також викликає занепокоєння. Незважаючи на роль Лондона як центру індустрії, 53% фрілансерів заробляють менше ніж Лондонський прожитковий мінімум у £13.85 ($18.75) за годину — це означає, що більшість не можуть дозволити собі жити в місті, де зосереджена більшість роботи.
Фрілансери в кіно та на телебаченні висловлюють занепокоєння, яке відчувається в усіх секторах розваг. «Brexit ускладнив європейські тури», — зазначив один респондент, тоді як інший зауважив: «Індустрія точно не «повернулася сильнішою» після пандемії.»
Кризу фінансування, що лежить в основі цих проблем, видно з даних опитування. Лише 8% респондентів отримали фінансування від Художніх рад або Creative Scotland, що ілюструє складне середовище для незалежних художників та малих продюсерів у всіх вертикалях розваг.
Штучний інтелект став зростаючою проблемою, особливо для тих, хто працює в озвучуванні та композиції. «Я відчував багато невизначеності через зростання AI», — повідомив один фрілансер. «Клієнти говорили такі речі, як «ми хотіли використати голос AI, а не вас, але він не може передати нюанси, тому ми звернулися до вас.»
Членство в профспілках залишається на рівні 56%, але фрілансери вказують на проблеми з доступністю та недостатнє представництво своїх ролей як на бар’єри для вступу. Багато хто закликав до безкоштовного вступу до профспілок або до варіантів членства на основі доходу.
Опитування, яке проводиться щорічно з 2020 року, завершує заплановану п’ятирічну серію, що документує погіршення умов для фрілансерів у розважальній індустрії Великобританії, яка складає понад 70% театральної індустрії та значні частини інших секторів.
Незважаючи на сумні статистичні дані, фрілансери продовжують демонструвати стійкість і надію. Багато з них поділилися прикладами хороших практик у секторі, від організацій, що надають підтримку психічному здоров’ю, до тих, хто впроваджує прозорість у оплаті праці та підтримує працюючих батьків.
Рекомендації FMTW включають співпрацю з урядом та фінансовими організаціями для розробки моделей, що гарантують справедливу оплату, адвокацію кращого розуміння потреб фрілансерів та створення механізмів для боротьби з експлуатаційними практиками.
«Виконавчі мистецтва у Великобританії не можуть вижити без процвітаючої фрілансерської робочої сили», — сказала Дултон. «Час діяти уряду, профспілкам та мистецьким організаціям на основі цих даних і внести термінові, необхідні фундаментальні зміни у відносини всього сектору з фрілансерами.»
