«Містер Ніхто Проти Путіна»: головний герой розповів про погрози й готується до «другої хвилі ненависті» з Росії під час оскарівської кампанії: «Ми вам переб’ємо коліна»

Головний герой документального фільму «Містер Ніхто Проти Путіна», Павло «Паша» Таланкін, готується до нової хвилі негативу з Росії на тлі оскарівської кампанії. Данія обрала цю стрічку як свого претендента на премію за найкращий міжнародний повнометражний фільм.

Фільм показує, як Таланкін, учитель із невеликого міста Карабаш, таємно знімає похмуру трансформацію своєї школи після російського вторгнення в Україну. Він співавтор і співрежисер разом із Девідом Боренштейном, який народився у США та базується в Копенгагені.

«Коли фільм вийшов уперше, в офіційних ЗМІ була хвиля ненависті. Один чоловік витратив шість хвилин ефірного часу, щоб сказати, що це нудно. Якщо воно таке нудне, навіщо витрачати шість хвилин на обговорення? Тепер, з оскарівською кампанією, буде друга хвиля ненависті. Я вже попередив маму, бо це прийде», — сказав Таланкін. Але це не заважає йому вірити у краще.

«Мені подзвонили діти, яких я колись навчав, коли Данія вирішила висунути фільм. Вони сказали: «Уявіть собі, якщо нагороду за найкращу чоловічу роль отримає наш учитель!»»

На фестивалі документального кіно Ji.hlava Таланкіна зустріли стоячими оплесками й «одними з найемоційніших овацій», як зазначив директор фестивалю Марек Говорка. Але ненависть — не новина для Таланкіна. Він втік із Росії у 2024 році.

«Одна людина з Карабаша написала мені: «Тільки зачекай. Одного дня ти повернешся, і ми переламаємо тобі коліна». Я подумав: «Отже, хтось насправді чекає мого повернення», — сухо зауважив він.

Інші, злякавшись за свою безпеку, поводяться так, ніби його ніколи не існувало.

«У Карабаші є онлайн-форум, де люди обговорюють усе — навіть чия гуска ходить містом. Про мене там нічого, абсолютно нічого», — зізнався він. «Я сказав Девіду: «Коли це вийде, мене назвуть Юдою». Але деякі люди сказали, що це відкрило їм очі. Вони знали про «уроки пропаганди», але не знали, що саме розповідають дітям».

Після вторгнення в Україну школи почали отримувати вказівки від Міністерства освіти Російської Федерації, і від учителів очікували поширення пропаганди. Таланкін вирішив зафіксувати цей процес на камеру.

«Мені потрібно було переконатися, що ці люди відповідатимуть за те, що вони говорили, зокрема про те, що Росія, Україна й Білорусь колись були братами, а «Україна стала нацистською країною і нашим обов’язком її звільнити».

Він розповів: «Я народився в Росії; я виріс там із відкритими очима. Я знав, що відбувається. Не було жодного моменту, коли я раптом усвідомив, що я в опозиції, бо все, що каже Путін по телевізору — це брехня. Це завжди брехня».

«Я дуже хочу довести їх усіх до Міжнародного кримінального суду», — додав він.

Саме це привело його до Боренштейна, якого вразила «пристрасна віра Паші в те, що учні мають право на свободу вираження думок і свободу мислення».

«Мені було цікаво, хто такий Паша і що для нього означає така ізоляція в школі. Спочатку ми не знали, як це зробити — потім усвідомили, що Паша ще й чудовий оператор». Невдовзі Таланкін почав надсилати «найбожевільніші кадри».

«Він присилав мені відео, де просто ходив містом годинами. Я знаю дорогу від його хати до мами, від його хати до школи. Інколи зранку приходило таке приголомшливе матеріали — наприклад, учитель історії каже, що французи скоро стануть мушкетерами й їздитимуть верхи через ціни на газ, або що солдати «Вагнера» вчать дітей користуватися гранатами».

Після дистанційної роботи вони завершили фільм разом, коли Таланкіну вдалося втекти.

«Це, мабуть, був найгірший час у моєму житті. Було дуже страшно», — згадав він. «Я прикинувся, що їду на сім днів до Туреччини. У мене була сумка, повна ноутбуків, жорстких дисків, карт пам’яті, усяких речей. Але без плавок! Я боявся, що станеться, якби вони відкрили мою сумку».

Чеський продюсер Радован Сібрт згадував, як отримав дзвінок від данської продюсерки Хелле Фабер, яка турбувалася про долю Таланкіна.

«Паша не міг залишатися в Росії, і вони не знали, як його витягти. Ми зустрілися в Польщі, і все було дуже таємно. Мета була — розмістити його десь в Європейському Союзі», — сказав він. «Ми тоді майже нічого не знали про фільм і не особливо про це думали. Ми хотіли просто допомогти хоча б одній людині втекти від цього режиму. Лише потім зрозуміли, наскільки це велика справа».

Нині Таланкін почувається в безпеці в Європі. З одним винятком: «Єдине місце, де Паша не почувається в безпеці, — це Прага. Три дні після приїзду до Чехії він намагався знайти наш офіс. Ходив від дверей до дверей, дивився на таблички, і незабаром його фото з’явилося онлайн: «Обережно, цей російський злодій! Він намагається вломитися у ваш будинок!»», — сміється Сібрт.

Таланкін додав: «Я можу говорити й мене чують, що в Росії було б неможливо. Для будь-яких змін треба говорити й говорити ще. Але там, якщо ти висловлюєшся, тебе змовчують, саджають у в’язницю або просто позбавляють життя».

«Мені подобається дивитися цей фільм з аудиторією: чути, як люди сміються, а потім бачити, як вони опускаються в свої крісла, ніби з кімнати вивітрився повітря. Це дуже точно передає ситуацію в моїй країні. У Росії нам уже не до сміху».

Адаптуючись до нового життя, Таланкін планує написати книгу про дружину Толстого.

«Толстой був надзвичайно токсичним, а його дружина переписувала все, що він писав, бо його почерк був жахливий. Він бив її, і вона народжувала одну дитину за одною. Вкінці життя він кинув записку на стіл, що йде від неї. Для мене вона — приклад жіночої стійкості, мужності й любові», — сказав він. Також на горизонті може з’явитися ще один несподіваний проєкт.

«Я зустрів режисера в Лондоні, який хоче поставити мюзикл за мотивами «Містера Ніхто Проти Путіна». Не уявляю, як вони це зроблять, але ви всі запрошені».