Хто б міг подумати, що кінець світу може бути таким, що підсилює жагу до життя? І хто б уявив, що оповідання Стівена Кінга, екранізоване іншим майстром жахів Майком Флэнаганом, стало найтеплішою кінопрем’єрою року?
Проблема в тому, що про «Життя Чака» краще дізнаватися самотужки — чим менше ви знаєте наперед, тим кращий досвід. Через це стрічку важко було рекламувати. Це драма? Мюзикл? Романтична історія? Історія дорослішання? Фільм, який ставить питання про сенс життя? Так — усе це водночас.
Фільм розбитий на три частини, розказані в зворотному хронологічному порядку. У першій частині світ руйнується внаслідок невизначеної апокаліптичної події: інтернет не працює, немає телебачення — і водночас по містах з’являються загадкові білборди та ролики, які дякують комусь на ім’я Чарльз «Чак» Кранц. У другій частині ми знайомимося з дорослим Чаком (Том Гіддлстон) у вирішальний день його життя. Третя частина розповідає про дитинство Чака, де його виховує дідусь Олбі (Марк Гемілл). Усі запитання щодо Чака знаходять відповіді, коли через життя звичайної людини історія порушує великі питання про всесвіт.
Бути щирим і оптимістичним у світі, де глядачі звикли до цинізму, — це вияв відваги. «Ми живемо в цинічному світі й працюємо в цинічній індустрії, — каже Флэнаган. — Нас начебто навчали бути циніками, бути насторожі й не підпускати емоцій, бо це робить вразливими». Тому режисер і команда розуміли, що їхня стрічка не сподобається всім.
Та глядачі відгукнулися — фільм отримав приз глядацьких симпатій на минулорічному Міжнародному кінофестивалі в Торонто. Дружина Марка Гемілла також у захваті. «Вона ніколи не вагається сказати: «Це моє улюблене, що він коли-небудь зробив»», — розповідає актор. І, можливо, найсильнішу рекомендацію дав сам Кінг, який, за словами режисера, сказав: «Я не знаю, як це сприймуть усі, але для мене це працює, бо у нього серце на рукаві».
Велика заслуга в успіху належить видатному акторському складу: окрім Марка Гемілла й Тома Гіддлстона, у фільмі з’являються постійні учасники робіт Флэнагана — Джейкоб Тремблей, Кейт Сігел і Анналіз Бассо, що підтверджує, що не буває маленьких ролей. Карен Гіллан і Чіветел Еджіофор грають розлучену пару в одній із найромантичніших сцен року. Нік Офферман дарує одну з найкращих ролей року, лише озвучивши оповідача. Проте саме Бенджамін Паяк у ролі 11‑річного Чака та Марк Гемілл становлять серце і душу фільму. Флэнаган відомий своїми красивими діалогами, і це може звучати дивно, але монолог Гемілла до Паяка про важливість математики лунає як поезія.
Це приголомшливе досягнення, особливо враховуючи, що сам Кінг ніколи не вважав, що це станеться. На питання, чому Флэнаган так добре переносить його твори на екран, Кінг назвав режисера безстрашним. «Я ніколи б не повірив, із усіх оповідань, які я коли-небудь писав, що «Життя Чака» коли-небудь стане фільмом», — зауважує Кінг. Як же він був радий, що помилився.
