Хоча «Orion» — амбітна незалежна космічна сага, її роздуми про людську природу залишаються цілком земними.
У фільмі знімається Ендрю Маккарті в ролі Джима, високопоставленого працівника НАСА, який допомагає Аполло (Дрю Ван Аккер), астронавту з провалами в пам’яті, з’ясувати, що спричинило аварію корабля й загибель інших членів екіпажу. Їхні розмови становлять серцевину стрічки, а повороти й відкриття поступово розкриваються перед глядачем.
Режисер Яко Боуер знайшов у сценарії Енн Вітхаятіл багато приземлених елементів для «Orion». Світова прем’єра фільму відбудеться на FilmQuest у Прово, штат Юта, 25 жовтня.
«Я не вважаю, що в цьому світі ще існує абсолютна істина», — каже він. «Це зачіпає цю тему, але не надто прямолінійно. Мене приваблює наукова фантастика — цей жанр дає можливість більш експресивно передавати емоції.»
Боуер віддає належне своїм співпрацівникам за те, що вони допомогли пройти тонку межу між камерністю двоперсонажної історії й відчуттям масштабності. Він відзначає цікавість Маккарті до сценарію — роль, дуже далека від тих «Brat Pack», що зробили його відомим — як важливу перевагу.
«Він має знати точно, що відбувається», — каже Боуер про Маккарті. «Він дуже вдало втілює Джима: у ньому є раціональна складова, він — майстер маніпуляції. У нашому фільмі є момент наприкінці, де ми бачимо якусь людяність за цим. Я вважаю його дуже професійним, і його діапазон значно ширший, ніж ми бачили раніше.»
Окрім діалогів, Боуер і оператор Девід Крюта прагнули зробити стриманий фільм туго натягнутим і динамічним — непроста задача для незалежного проєкту.
«Ми фактично використовували кілька різних об’єктивів», — каже Боуер. «Для флешбеків ми застосовували анаморфні лінзи і змінювали співвідношення сторін. Іноді ми йшли в дуже широкий кут. Більшість ефектів робили в камері. Для мене завжди на першому місці — акторська гра, тому важливо, щоб актори це відчували. Оскільки все відбувається під одним дахом, рухи мотивовані. Я приходив вранці, ми розставляли блоки сцени, а потім я зустрічався з оператором, щоб вирішити, як найкраще злагодити рух камери. Іноді це було чисто візуально, але здебільшого ми планували їхню подорож і дозволяли камері супроводжувати або фіксувати їх у найкращий спосіб.»
Важливими також були небагаточисельні кадри далекого космосу, які допомагали передати масштаб історії — зокрема вражаюча фінальна сцена.
«Особливо той кадр у кінці, коли відсуваєшся і бачиш малесенькість та масштаб», — каже Боуер. «Для мене це щось велике, емоційне й сумне водночас. Це певною мірою підсвідомо, але я завжди тримав у голові ідею, що має відчуватися щось більше навколо. Це робить світ ширшим, хоча фільм і відбувається в двох локаціях.»
Хоча безмежність Всесвіту варта роздумів, Боуер найбільше насолоджувався тим, що вдавалося витиснути всю напругу й драйв із невеликої історії.
«Я намагався тонко вводити глядача в оману», — каже він. «Усе зводиться до акторської гри. Якщо виступи не були б правдоподібними, це була б велика проблема. Тому я дуже радий, що Дрю і Ендрю стали моїми провідниками крізь цей лабіринт поворотів і відкриттів.»
Дивіться перші кадри «Orion» нижче.
