Однією з найбільш очікуваних сесій у процесі роботи на цьогорічному фестивалі анімації в Аннесі була «Віва Кармен», новий фільм режисера Себастьяна Лоденбаха.
На фестивалі 2023 року його фільм «Курка для Лінди!»—який він спільно зрежисирував зі своєю партнеркою Чіарою Мальтою—отримав найвищі нагороди, і не без причини. Це був яскравий, кольоровий, легкий фільм, який довіряв своїй молодій аудиторії взаємодіяти з роздумами не лише про смерть і горе, а й про пролетарську солідарність (діти оголошують страйк і кидають цукерки в незграбного поліцейського).
Новий фільм Лоденбаха «Віва Кармен» має подібну місію: перевести відому оперу Жоржа Бізе для молодшої аудиторії, не зраджуючи темам і музиці, які сприяли її довговічності.
Фільм є «адаптацією «Кармен», але також і спін-офом», оскільки більшість перспективи походить від Сальви, 13-річного вуличного хлопця в Андалусії 1840-х років, який знає, що Кармен (20 років) помре, і намагається зробити все можливе, щоб цього не сталося. Цей підхід до опери, на думку команди, полягає в пошуку нового кута зору на часто адаптовану історію, щоб зробити її своєю, і в способі зв’язатися з новою молодою аудиторією (близько восьми років, каже Лоденбах).
Режисер зазначив, що його також цікавить процес створення фільму, а не лише результат. Сесія розпочалася з відео за лаштунками, на якому команда працює на місці. Актори виконували дії, що відповідали персонажам на сторінці, а відео закінчилося ігровим моментом, коли актриса та співачка Камелія Жордана (яка озвучує Кармен) зменшилася після того, як закричала досить голосно, щоб потурбувати сусідів.
Це відображає підхід, використаний у «Курці для Лінди!», де Лоденбах і Мальта записували всі звуки та діалоги разом у реальних локаціях. Цей натуралістичний метод контрастує з експресивним і сильно стилізованим малюнком і кольором обох фільмів. Як пояснив Лоденбах, його стиль малювання «зламаної лінії» відчувається спонтанно і в моменті. Він надає перевагу «меншому малюванню», вважаючи, що робота стає більш виразною таким чином.
Сесія в процесі роботи включала Лоденбаха разом з головою позування Елеа Гоббе-Мевельєк («Ластівки Кабулу») та композиторами Аміном Бухафою та Ізабель Лоденбах, сестрою режисера—«ми знаємо один одного вже деякий час», жартував він. Тон був веселим, композитори принесли музичні інструменти, щоб виконати, поки Лоденбах співав швидкий куплет про фільм. Обговорюючи дизайн і візуальний розвиток, команда підкреслила сценариста Сантьяго Отеґуя, художника-постановника Сиріла Педроса та керівника фонових зображень Елоді Ремі, яка раніше працювала над «Каламіті, дитинством Марті Джейн Кеннері».
Гоббе-Мевельєк обговорила розвиток початкових дизайнів персонажів Педроса. Вона зосередилася на текстурах паперу та крейди, динамічному русі та можливості використання великої кількості кольору, еволюціонуючи початкові ескізи Педроса. Це виросло з того, що Гоббе-Мевельєк описала як «геометричний і формальний» підхід до форми та морфології персонажів, при цьому балансуючи вигляд попередньої роботи Лоденбаха, як-от пропуски пензля в «Курці для Лінди!» або «Дівчині без рук».
Як і в тому ранньому фільмі, «Віва Кармен» має «емоційний» підхід до кольору, який, як зазначив Лоденбах, постійно змінюється. Гоббе-Мевельєк додала, що технічна витонченість Педроса відображає його роботу з Disney, але «Віва Кармен» є більш вільною та плавною. «Цей фільм анімований, але з обмеженими малюнками»,—сказав Лоденбах. Гоббе-Мевельєк додала: «…що залишає простір для аудиторії, щоб заповнити прогалини, взяти на себе відповідальність за персонажів у своїй уяві».
Для персонажа Кармен кожен член команди розробив свою версію, а потім працював разом, щоб знайти баланс між візуальними недоліками, які Лоденбах вважає чарівними, чуттєвістю інтерпретації Педроса та бажанням Гоббе-Мевельєк представити молодшу, менш гендерну версію. Візуальна біблія Педроса «дозволила гнучкість», що дозволило створити різноманітні тони, не відходячи занадто далеко від візуальної ідентичності Лоденбаха.
Як адаптація опери, музика є такою ж важливою для «Віва Кармен», як і його малюнки та яскрава кольорова палітра. Багато з сесії зосереджено на процесі, коли Ізабель Лоденбах і Амін Бухаф працювали з гітарою та клавіатурою, щоб продемонструвати, як вони адаптували мотиви Бізе в «оригінальну партитуру, яка є нащадком опери, а не прямим запозиченням».
Композитори працювали над партитурою протягом виробництва, черпаючи натхнення як з аніматиків, так і з кольорових дошок.
«Як палітра кольорів, ми взяли деякі з цих кольорів […] ми вибирали мотиви з усієї роботи […] ми ліпимо і розтягуємо їх, так само, як анімація»,—пояснила Ізабель. Враховуючи точку зору історії—вуличні діти, такі як Сальва та його подруга Белен—команда прагнула до більш спонтанного звуку. Вони включили навмисні недоліки та використовували сучасні інструменти, деякі з яких були натхненні фламенко та експериментальною музикою Лоденбаха, а також інструментами з Іспанії 19 століття. Лоденбах сказав, що хоче «використати всі музичні багатства Андалусії».
Бухаф підсумував їхній музичний підхід особистою нотаткою: «Як я можу говорити мовою музики до свого 8-річного сина?» Це завдання—перенести історичну спадщину, візуально, музично та наративно, у свідомість молодшої аудиторії, не спростивши її, є тим, чого «Курка для Лінди!» досягла з грацією. Схоже, що «Віва Кармен» також може зробити те ж саме.
