Податок на багатство в США: вирішення проблеми чи лише початок змін?
На американських проміжних виборах Колифорнія стоїть перед можливістю запровадження податку на багатство: Пропозиція 40 передбачає одноразовий податок у 5% на статки понад 1 мільярд доларів, доходи від якого більшість використають на підтримку програми Medicaid. Однак, хоч така ініціатива й отримала підтримку, серед найбагатших, зокрема таких, як співзасновник Google Сергій Брін, розгорнулась масштабна кампанія проти неї, із застереженнями, що податок може спонукати багатіїв покинути Каліфорнію.
Водночас цей конфлікт не є новим: податки на великі статки раніше викликали подібне протистояння, подібно до того, як у США довго дискутували про податок на доходи, поки 16-та поправка не легалізувала його у 1913 році. Експерти вказують, що найбагатші домогосподарства часто платять менші ефективні податкові ставки, ніж їхні працівники.
Публічні інвестиції та їхній справедливий внесок
Історія багатств, які оподатковують, вселяє сумніви в ефективність лише податкових заходів. Як приклад, iPhone — продукція, котра базується на технологіях, створених за державні гроші: інтернет, GPS, сенсорні екрани, системи розпізнавання мови. Зокрема, DARPA (Агентство оборонних дослідницьких проектів США) фінансувало дослідження, що лягли в основу Siri, а пошуковий алгоритм Google виник завдяки дослідженням Національного наукового фонду у Стенфорді.
Ще одним прикладом є компанія SpaceX Ілона Маска, яка отримала сотні мільйонів доларів підтримки від NASA для розробки ракет та космічних капсул. Незважаючи на це, Маск залишився найбагатшою людиною світу та найбільшим політичним донором цього виборчого циклу, вклавши мільйони у підтримку республіканців.
Очевидно, що у таких випадках держава бере на себе початковий ризик — фінансує довгострокові дослідження та розробки, які приватні інвестори не готові підтримувати через довгий час окупності. Однак вона часто не отримує частку винагороди, коли проєкти стають успішними. Це класичний приклад соціалізації ризиків та приватизації прибутків.
Передумови для більш справедливого розподілу
Історія з двома кредитами від Департаменту енергетики США для Tesla та Solyndra добре ілюструє цю проблему: Tesla швидко погасила свій кредит і виграла, тоді як Solyndra банкрутувала, і втрати лягли на державний бюджет. В результаті держава понесла всі ризики, але отримала вигоду лише у випадку програшу.
Ідейний підхід, який пропонується зараз, полягає у тому, що державні інвестиції мають супроводжуватись чіткими умовами: відсотком у власності підприємств, ліцензійними зборами, або створенням спеціальних фондів для реінвестування у подальші інновації. Це принцип «передрозподілу» (pre-distribution) — формування та розподіл вартості у момент створення, а не після через податки.
Американське урядове регулювання у сфері напівпровідників за законом CHIPS та Science Act є прикладом такої політики, хоча її умови потрібно вдосконалити, зокрема розширити охоплення працівників та надати більше голосу громадам.
До спільної винагороди за спільний внесок
Наслідком цього підходу може стати впровадження громадянського дивіденду, який виплачується не просто з податкових надходжень, а як компенсація суспільству за створену ним базу інновацій. Прикладом є штат Аляска, що з 1982 року розподіляє доходи від нафти серед своїх жителів.
Автор переконливо зауважує: податок на багатство каліфорнійських мільярдерів є справедливим і потрібним кроком, але це лише один інструмент, якого недостатньо для трансформації економіки. Необхідно змінювати основи договорів, які регулюють взаємини між державою, бізнесом і суспільством, формуючи нову економіку, розроблену задля людей і за участю людей.
Економіка — не стихійне явище, а результат укладених контрактів, які ми можемо переукласти, щоб зробити капіталізм більш інклюзивним і справедливим, забезпечити широкий доступ до знань і справедливий розподіл плодів колективної праці.
