Рауль Мало, володар «Греммі», співак з м’яким голосом, гітарист і головний автор пісень текс‑мекс гурту The Mavericks, який згодом виступав також у супергурті Los Super Seven, помер у понеділок від раку, повідомили музиканти в соцмережах. Йому було 60 років.
«Кожен, хто мав приємність перебувати в орбіті Рауля, знав, що він був силою природи з невгамовною енергією. За понад три десятиліття кар’єри, розважаючи мільйони людей по всьому світу, його величезний творчий внесок і незрівнянний талант створили таку багатокультурну американську музику, яка виходить далеко за межі самої Америки», — написали вони в Instagram.
група в Instagram
Народжений як Raul Martínez‑Malo Jr. 7 серпня 1965 року в Маямі, Мало співзаснував The Mavericks у 1989 році, а наступного року гурт випустив дебютний альбом. Після підписання з лейблом MCA Nashville квартет — Мало, співзасновник Роберт Рейнольдс (бас), барабанщик Пол Дікін та пізніше гітарист Девід Лі Холт — у 1992 році випустили From Hell to Paradise. До альбому увійшла кавер‑версія Хенка Вільямса «Hey Good Lookin’», яка стала першою з 15 пісень The Mavericks, що потрапили до хіт‑параду Hot Country Songs журналу Billboard.
Колектив зазнав змін у складі перед виходом альбому 1994 року What a Crying Shame, що став їхнім першим комерційним успіхом. Диск містив чотири сингли, написані за участі Рауля Мало, які потрапили до Топ‑30 кантрі, зокрема заголовна пісня та «O What a Thrill», що досягла 18‑го місця. Також до альбому увійшов кавер Брюса Спрінгстіна «All That Heaven Would Allow», який дійшов до Топ‑50. Платівка досягла 54‑го місця в Billboard 200 і стала платиновою.
The Mavericks отримали дві премії Academy of Country Music 1994 року — як краща вокальна група та як кращий новий вокальний дует чи група. Це був лише початок їхніх досягнень.
Наступні альбоми зміцнили їхню репутацію як нео‑кантрі з латиноамериканськими впливами. Music for All Occasions (1995) дав гурту найбільший краї‑хіт — життєрадісну «All You Ever Do Is Bring Me Down» за участі акордеоніста Флако Хіменеса, яка дійшла до 13‑го місця в Hot Country Songs. Альбом отримав золотий статус.
Критики й Академія також звернули на них увагу: «What a Crying Shame» була номінована на кращий виконання в категорії дуетів або груп, а вже наступного року The Mavericks отримали «Греммі» за найкраще кантрі‑виконання дуетом або групою з піснею «Here Comes the Rain». Загалом гурт мав вісім номінацій на «Греммі» у період з 1995 по 2017 рік.
У 1995 році The Mavericks знову підтвердили своє звання кращої вокальної групи на ACM та додали нагороду Vocal Group of the Year на церемонії CMA, яку вони виграли також у 1996 році.
Перед виходом альбому 1998 року гурт видав концертний диск, а потім випустив Trampoline, з якого походив запальна «Dance the Night Away» і спеціальний концертний випуск на VH1. Ця пісня також отримала номінацію на «Греммі».
Альбом Trampoline став комерційним піком The Mavericks. Після випуску у 1999 році збірки з іронічною назвою Super Colossal Smash Hits of the 90’s: The Best of The Mavericks гурт розпався. Вони зійшлися знову у 2003 році, але не змогли повторити ранній успіх і знову припинили спільну діяльність у 2005 році.
Продовження інформації очікується.
