Гана Новакова, документалістка й етнозоологиня, розповідає, що вперше захопилася лосем після одного вражаючого випадку в Чехії.
«Все почалося у 2003 році, коли я вперше почула історію про неймовірне стихійне повернення популяції лосів на мою батьківщину, до Чехії, після 500 років їхнього зникнення», — каже вона виданню Variety.
П’ять років потому, під час навчання на престижній кіношколі FAMU у Празі, її інтерес зовсім не зменшився — і після довгої й наполегливої праці фільм уперше показали на світовій прем’єрі «Amoosed» у секції Czech Joy на фестивалі документального кіно Ji.hlava.
Режисерка каже, що потрібна була неабияка рішучість: інвестори спочатку не дуже схвально сприймали її проєкт, а незабаром почалися локдауни через COVID, які завадили знімати за кордоном.
«До того ж дипломатична криза між Чехією та Росією в 2021 році, а потім війна, розв’язана Росією у 2022‑му, зробили подальші зйомки в Росії неможливими», — додає вона.
Оскільки в Чехії побачити лося досі велика рідкість, Новакова знайшла російський заповідник у Костромській області, де розводили цих величних копитних (територія колись слугувала й як протиракетна оборона).
«Вперше побачити лося в дикій природі мені вдалося саме в Росії, на станції доместикації, де їх випускали в більш-менш вільний простір», — розповідає вона.
Російська команда також навчилася отримувати молоко від лосів, привчаючи їх до людей з народження замість того, щоб дозволяти їм виростати з матерями.
Вона відвідала цей регіон у 2016 році й записала матеріали, які потім використали у «Amoosed», хоча спершу поїздка була скоріше розвідувальною.
Але через війну плани повернутися кількома роками пізніше довелося відкласти назавжди.
«Це змусило нас використати набагато більше розвідувального матеріалу, ніж ми планували», — каже Новакова.
Працюючи над фільмом принаймні десять років і здійснивши потім поїздки до Нової Шотландії, де представники народу мікмаків допомогли їй знайти місця, де живуть лосі, режисерка поступово зібрала достатньо матеріалу, щоб подолати всі перешкоди.
«Я більше не можу порахувати, скільки часу я в це вклала, — каже Новакова. — Просто намагаюсь сприймати створення цього фільму як частину власної еволюції як людини, якою б патетично це не звучало.»
Науковий бекграунд Новакової допоміг їй знайти структуру для розповіді-пошуку, каже вона.
«Спочатку я знайомлю глядача зі своїм дитячим героєм — класичним зоологом. А потім, з іншими вченими на сцені, наприклад російським лазерним фізиком, стає зрозуміло, що для повного розуміння загадки лося людині потрібен ширший і інший «мо́хо», ніж просто диплом зоолога.»
Фокус на більших питаннях і збереження перспективи були ключовими, додає вона.
«Я зрозуміла, що мені потрібно відпустити і терпляче чекати, йти туди, куди тварина намагається мене привести — а це була Нова Шотландія, Канада, і зустріч із Шеріл, матріархом мікмаків, яка певною мірою змінила моє життя», — каже Новакова.
Перед тим, як її пустили знімати в дике місце, режисерку очистили трав’яним димом за місцевим ритуалом. Шеріл сказала, що для проєкту бачили «особливі тваринні передвісники». Здається, спільнота лосів поставилася до «Amoosed» прихильно.
Лось у фільмі виступає складним і таємничим центральним персонажем. Багато питань про його життя в природі досі повністю не розкриті. Але за роки досліджень режисерка виокремила принаймні дві цікаві речі.
По‑перше, іноді один лось мігрує, а інший зі свого ж району — ні; Новакова вважає, що це може залежати просто від індивідуальності тварини.
По‑друге, їхній раціон настільки різноманітний — вони живляться великою кількістю рослин — що утримувати їх здоровими в неволі, навіть за наявності поживної дієти, виявилося «майже неможливо».
«Єдина загадка для мене — навіщо ми продовжуємо це робити? Чи робили б ми так з людиною, якби знали всі факти? Звісно ні», — каже вона.
«Повідомлення, яке я хочу передати, — цілком позитивне: тварини можуть бути нашими найкращими вчителями і навіть вивести нас із кризи відчуження від Матері-Землі і від самих себе, якщо ми готові йти за ними і слухати їх», — додає Новакова.
Фото: LaDamplinque