Європейські кіноагенції, фестивалі та організації могли б зробити більше для підтримки українських кінематографістів, вважає керівник державного органу промоції кіно Німеччини German Films.
Сімона Бауманн, керуючий директор German Films, яка підтримує просування національних кінематографістів на фестивалях і подіях по всьому світу, каже, що на фестивальних панелях і галузевих зустрічах багато говорять про підтримку українців, але мало фінансової підтримки.
«Фестивалі, особливо Берлінале, намагаються допомогти, надаючи українцям знижки на стенд Європейського кіноринку, але не так багато інших організацій допомагають їм оплачувати їх», — каже Бауманн.
«Могло б бути краще. Минулого року в Каннах саме естонці та German Films підтримали український павільйон. Допомагала й Польща — там багато українських (і білоруських) режисерів отримали притулок, і вони теж намагаються допомогти проектами».
Одним із прикладів гарної практики, за її словами, був Європейський фонд солідарності для українських продюсерів, який мав 1,3 мільйона євро (1,4 мільйона доларів) у 2023 році для проектів, де українці мали співпродюсера в одній із 16 країн ЄС, де національний кінофонди підтримують проект.
Схема передбачає підтримку «кінематографічних робіт українського режисера на стадії завершення», але обмежена сумою в 25 000 євро для документальних фільмів і 50 000 євро для художньої літератури чи анімації.
«Це не великі гроші, і охоплює всі види проектів на всіх стадіях розробки. Для виробництва вам потрібні інші ресурси для виробництва; Для української кіноіндустрії існує певна загроза, що в певний момент вона завалиться, тому що продюсери більше не зможуть знайти ресурси», – додає Бауманн.
Українські кінематографісти погоджуються, що може бути краща та згуртованіша підтримка.
Київський продюсер Ігор Савиченко каже, що картина була «складною», але після російського вторгнення два роки тому було запущено безліч програм донорів, включаючи гранти окремим кінематографістам у рамках проекту Filmboost, який підтримує Польський інститут кіно. і Netflix до 8500 євро кожен, а гранти Netflix до 15 000 доларів кожен на 48 документальних і художніх проектів. Різноманітні резиденції та підтримку презентацій або делегування були запропоновані фестивалями, зокрема в Таллінні, Торонто, Сараєво та Карлових Варах. Американське агентство підтримки за кордоном, USAID, також надало підтримку низці проектів.
У 2022 році Варшавський кінофестиваль приймав Одеський кінофестиваль, додає він. Українські проекти також були замовлені BBC Storyville, а українські проекти отримали підтримку розробки Eurimages.
Внутрішня підтримка українських кінематографістів була перервана після вторгнення, але Держкіно нещодавно було офіційно виділено бюджет, який включав понад 10 мільйонів євро на виробництво, але внутрішня опозиція «значної кількості українських кінематографістів» наразі «саботував» конкурс на гранти, каже він.
Юлія Сінкевич, колишня голова Одеського кінофестивалю, а нині член правління Спілки кінематографістів України, погоджується, що спротив багатьох кінематографістів України нинішньому керівництву УСФА заважає розподілу грошей.
Понад 700 кінематографістів, у тому числі режисер і колишній російський в’язень Олег Сенцов, підписали відкритого листа до президента України Володимира Зеленського, в якому заявили, що бюджет агентства (загальний розмір 16 мільйонів євро, включаючи 10 мільйонів євро, запланованих на гранти на виробництво) «витрачений краще». про армію».
«У листі йдеться про те, що хоча кіно є надзвичайно важливим під час війни, а підтримка мистецтва та кіно має бути пріоритетом, агентство не має довіри кінематографістів», — каже Сінкевич. «Ніхто не вірить, що ці гроші будуть розподілені чесно і прозоро».
Суперечка навколо державного агентства з питань кіно дійшла навіть до Європи — де Тіяна Локк, керівник Талліннського кінофестивалю «Чорні ночі», заявила українському новинному сайту LB.UA, що вважає керівника агентства Марину Кудерчук «абсолютно некомпетентною в кіно».
Щодо підтримки українців на таких фестивалях, як Берлінале, Сінькевич каже, що вона була непослідовною: цього року EFM надавав USFA знижку на свій стенд, тоді як у агентства зараз був бюджет на такі заходи. Водночас за презентацію українських виробників у Producer Hub EFM, яку вона організовувала за підтримки USAID, довелося заплатити повну вартість.
«Деякі українські кінематографісти запитували, чи є знижки на акредитацію на Берлінале цього року, як і минулого, але їм відповіли, що нічого немає. Таке саме ставлення до нас у Каннах», – додає Сінкевич.
Керівник EFM Денніс Ру каже, що ринок робив усе, щоб підтримати українську кіноіндустрію, але цього року довелося зробити важкий вибір. «Заходи у 2023 році фінансувалися Goethe Institute, Medienboard Berlin-Brandenburg, а також USAID і German Films. Але на 2024 рік, у відповідь на мій початковий запит, жодного спеціального фінансування з боку фінансових органів, міністерств та інституцій Німеччини не було надано, окрім підтримки German Films для просування українсько-німецької копродукції та відповідних можливостей на українському стенді».
