До того, як з’явилася самопроголошена «Принцеса Середнього Заходу», у Нью-Йорку була королева Квінз. У суботу ввечері на церемонії введення до Зали слави рок-н-ролу Чаппелл Роан офіційно вводила Сінді Лаупер і виголосила щиру промову про своє захоплення нею в підліткові роки та про повагу до неї як до однієї з найвірніших союзниць ЛГБТК-спільноти.
«Сінді втілює всі риси артиста, якими я захоплююся. Вона народжена виконавиця й революційна авторка пісень, вічна ікона моди та віддана союзниця. І від самого початку вона була собою — маніакальна зачіска, рукавички без пальців і неймовірно багатошарові, динамічні та унікальні вокали… Чи можна трохи шуму для голосу?»
Чаппелл Роан
Роан пригадала, як важливою для неї була пісня «True Colors»: коли їй було 14, вона виконала «True Colors» на конкурсі талантів у рідному містечку в Міссурі і вперше виграла співоче змагання. Вона сказала, що ця пісня стала гімном любові та прийняття для ЛГБТК+ спільноти й досі зберігає свою силу.
Під час вшанування Сінді та виконання «True Colors» на сцені ззаду розгорнули вертикальний прапор веселки/прайду, що створило яскравий і символічний кадр.
У промові прийняття Сінді подякувала «моєму неймовірному жіночому гурту, про який я завжди мріяла» — на цю подію запросили, зокрема, барабанщицю Джину Шок з Go-Go’s — і згадала, що вона стоїть на плечах жінок, які працювали в індустрії до неї, і готова дозволити іншим стояти на її плечах у майбутньому. Вона також додала, що дитина в ній досі вірить: рок-н-рол може врятувати світ.
Роан почала свою промову словами про щирість в мистецтві: «Думаю, ми всі згодні, що найкраще мистецтво народжується від найщиріших людей. Коли артисти залишаються собою, навіть якщо дехто каже, що вони надто яскраві, надто гучні чи надто ексцентричні, ця чесність стає їхньою найбільшою силою.»
У кумедний момент Роан ледь не вжила нецензурне слово на ефірі, але зупинилася й пожартувала, що все це сталося через те, що вона відмовилася носити контактні лінзи.
Роан також нагадавала про довгий шлях Лаупер: роки співу в кавер-бендах і випадкові роботи, перші визнання з гуртом Blue Angel, а потім прорив у 1983 році з дебютним альбомом «She’s So Unusual», який став культурним явищем і приніс Сінді премію «Греммі» в номінації найкращий новий артист. Пісня «Girls Just Want to Have Fun» стала більше, ніж хітом — вона перетворилася на феміністичний гімн, відео стало візитівкою її стилю, а «Time After Time», «She Bop» та «All Through the Night» закріпили її статус міжнародної суперзірки.
Роан відзначила, що за час своєї кар’єри Лаупер експериментувала з різними жанрами — від попу до блюзу, кантрі, джазу й навіть Бродвею, за який вона здобула «Тоні». Її досягнення виходять за межі студії: виступи перед Сенатом США на захист прав геїв, заснування фонду True Colors United для боротьби з безхатченністю серед ЛГБТК-молоді та відстоювання свободи самовираження для наступних поколінь артистів.
У своїй промові Сінді пожартувала: «Подивіться, що трапляється, коли пускаєш шалунів всередину?» і подякувала матері, музичним продюсерам, музикантам та всім, хто допомагав їй у різні роки, навіть тим, кому не дуже подобалося, що вона грає на думбираті.
У фінальній частині вечора Лаупер виконала «True Colors», заспівала дует з Raye на «Time After Time» і завершила виступ енергійною «Girls Just Want to Have Fun» за участі Avril Lavigne та з камео Salt-N-Pepa, що стало кульмінацією довгої та емоційної церемонії.
Чаппелл Роан підсумувала: Сінді Лаупер показала, що можна бути сміливою й автентичною, носити будь-який колір волосся та надихати покоління своїм мистецтвом і активізмом. Її творчість і погляд на світ відкривали серця й змінювали уми людей протягом багатьох років.
