BROOKLYN 176

На тлі зростаючої ностальгії за емо: запальний концерт Hot Mulligan доводить, що вони не менше важливі за своїх кумирів — рецензія

Коли мілленіали досягають того віку, коли радіостанції класичного року починають грати й їхню музику, не дивно, що виконавці намагаються скористатися хвилею ностальгії. А що може краще повернути спогади про юність, ніж емо — жанр, який найкраще підходить для роздумів про кохання, смерть, надію і всі великі питання життя?

2025 рік став важливим для емо: My Chemical Romance очолили стадіонний тур, Rilo Kiley возз’єдналися, The Academy Is… оголосили ювілейний тур на 20 років «Almost Here»! Проте від найбільших імен жанру поки що не з’явилося багато нової музики.

На щастя, з’явилося нове покоління поп-панків, які черпали натхнення в гуртах минулих років, і серед найкращих — гурт із Мічигану Hot Mulligan, чий амбітний четвертий альбом «The Sound a Body Makes When It’s Still» вийшов у серпні. Наповнений гострими рифами, точним письмом і фірмовими криками вокаліста Тейдеса Санвілла, цей альбом у студії може звучати ще яскравіше, ніж наживо. Але на відміну від багатьох попередників, які жертвували технікою заради енергії, Hot Mulligan підсилили інтенсивність, зберігаючи якість звуку під час свого хедлайнерського виступу 8 листопада у Fillmore Philadelphia.

Гурт пройшов першу частину «The Sound a Body Makes When It’s Still», щоб відкрити сет: барабанщик Брендон Блейклі й басист Джона Крамер створювали закручений, ритмічний фундамент, що втримував навіть найшвидші поп-панк моменти. Взаємодія ритм-гітариста Криса Фрімена і соліста Раяна Маліксі вражала швидкими рифами й тапінгом, що нагадували середньозахідних героїв емо на кшталт American Football. До того ж спільні вокали Санвілла й Фрімена часом гармоніювали, а часом рвалися в крик — але без фальші. Вражає бачити, як усі складні елементи гурту зійшлися докупи, особливо коли багато легенд жанру охоче відходили в бік, дозволяючи аудиторії співати високі партії.

Попри фокус на майстерності, вони прийшли, щоб розважатися і передати цю енергію глядачам. Довге волосся Санвілла летіло, поки він пересувався сценою, іноді зупиняючись, щоб дико закричати; тіло його вигиналося, ніби вдарила блискавка. Пісні з нового альбому, як-от «And a Big Load» — шалений танцювальний трек про виклики тверезості — і «Monica Lewinskibidi» — прониклива, але дзвінка данина тому, як сумуєш за хворою близькою людиною в турі, — звучали так само гостро й пекуче, як і ранні роботи гурту.

Тим часом шалено енергійна публіка постійно робила краудсурфінг і тіснилася біля передньої огорожі. Через фанатів проходила іскра енергії: виникали кругові ями під час старих фаворитів, як-от «Shhhh! Golf Is On», «Equip Sunglasses» і «BCKYRD».

Зрештою, для старших мілленіалів — фанів емо, яким шия втомлюється від енергійних рухів головою, а ноги болять після 90-хвилинного сету (не говорячи вже про мошинг) — заспокоює те, що такі гурти, як Hot Mulligan, надихають нове покоління панків потіти й шаленіти в загальній фан-зоні.

На фото вгорі: Hot Mulligan під час зупинки туру в Брукліні 7 листопада.