Каїрський кінофестиваль підкреслює реставрацію єгипетських класиків — Хусейн Фахмі формує бачення архівного майбутнього
Цьогорічний Каїрський міжнародний кінофестиваль відкрився не дивлячись назовні, а заглиблюючись у власну історію: увагу зосередили на великому архіві єгипетських класиків, які нині реставрують. На церемонії гостям показали вражаючі кадри «до і після» реставрації таких стрічок, як «A Crime in a Quiet Neighborhood» Хоссама Ель-Діна Мостафи та «Sunset and Sunrise» Камаля Аль-Шейха — глядачі відреагували голосно, бачачи, як десятилітні образи набувають нової чіткості й текстури. Для президента фестивалю Хусейна Фахмі цей момент став знаком оновленої відданості не тільки збереженню, а й поверненню до життя єгипетської кіноспадщини.
Програму реставрації очолює компанія, що працює в партнерстві з державним Холдингом інвестицій у сфері культури й кіно, підпорядкованим Міністерству культури. Це одна з найамбіційніших архівних ініціатив у регіоні. За словами Фахмі, поштовх давали як культурна відповідальність, так і драматична зміна кінематографічних технологій: «Технології змінилися, тож я мав змінитися разом із ними.»
У цьогорічній програмі показали 21 нещодавно відреставрований фільм; усі вони тепер містять англійські субтитри, щоб досягнути міжнародної аудиторії. Але ініціатива не обмежується фестивальними показами. «Безглуздо відреставрувати фільми і показати їх лише на фестивалі, а потім щоб ніхто інший їх не побачив,» — сказав Фахмі на прес-конференції. Щоб забезпечити тривалий доступ, CIFF і Холдинг розробляють спеціальну цифрову платформу для єгипетських класиків. «На цій платформі ви зможете подивитися всі ці фільми,» — додав він, наголошуючи, що молоді кіномані часто не мають точки входу в ранню кінотрадицію країни.
Ініціатива не зовсім нова: CIFF уже в попередніх виданнях реставрував і показував спадщинні стрічки, поступово розширюючи цю роботу до масштабної програми, представленої цьогоріч.
Покази «до і після» на відкритті викликали жваве зацікавлення серед гостей фестивалю і підкреслили витонченість єгипетської студійної епохи та майстерність, яка, як зазначив Фахмі, була «паралельна американському та європейському кіно» свого часу.
Хоча перша хвиля реставрацій є значним досягненням, обсяг роботи залишається величезним. «У нас 1 300 фільмів, які потрібно відреставрувати,» — визнав Фахмі. Водночас він бачить у цьому можливість: після оцифрування колекція може стати одним із найповніших архівів арабського кіно у світі. «Якщо ми маємо такі цифри, у нас може бути фантастична платформа з широким спектром фільмів,» — підкреслив він.
Фахмі поставив програму реставрації в контекст ширшого осмислення ролі Єгипту в регіональному кіновиробництві. Колись країна виробляла близько 60 фільмів на рік і експортувала їх по всьому Близькому Сходу та Північній Африці. Останніми роками політичні потрясіння, втрата ринків у сусідніх країнах та пандемія знизили виробництво до в середньому 16 стрічок на рік.
Проте, за його словами, єгипетське кіно зберігає яскраву впізнавану ідентичність. «Коли дивишся єгипетський фільм, ти розумієш, що це єгипетське кіно,» — сказав Фахмі. Ритм, теми та культурне коріння надають йому тривалої міжнародної привабливості: «Чим більше ти стаєш міжнародним, тим більше ти черпаєш із власного суспільства, з власної культури.»
Для Фахмі програма реставрації — це не лише збереження матеріалу, а й відновлення емоційного кіно, якого, на його думку, бракує в мейнстрімі. «Проблема сьогодні в тому, що, дивлячись фільми, ми часто не відчуваємо причетності до них,» — зазначив ветеран кіно. «Наші стрічки мали багато почуттів і емоцій. Ви відчували зв’язок із персонажами.»
Він сподівається, що повернення класичного єгипетського кіно, що ґрунтується на характерах, настрої й емоційній близькості, надихне молодих режисерів знову звертатися до оповідання, орієнтованого на людяність, а не на чисте видовищне шоу.
На тлі зростаючої конкуренції від регіональних фестивалів Фахмі наголосив на потребі зберегти «молодий дух» CIFF, навіть коли фестиваль входить у своє 46-те видання. Він вважає, що відродження національного архіву — один з найпотужніших шляхів зробити це: зберегти історію й одночасно дати новим режисерам міцну основу для творчості.
