Кенні Морріс, перший ударник піонерської британської панк- і гот-рок гурту «Siouxsie and the Banshees» — за винятком одного гучного концерту, коли його товариш і майбутній учасник Sex Pistols Сід Вішес бив по барабанах — помер. Йому було 68 років.
Про його смерть вчора повідомив музичний журналіст і давній друг Джон Робб. Причина та точна дата смерті не вказані.
Хоча його перебування в впливовому гурті було недовгим — 1977–1979 роки — і передувало пізнішим хітам ери MTV («Face To Face», «Kiss Them For Me», «Spellbound», «Peek-a-Boo»), його племінний стиль гри на барабанах, з вираженим використанням томів, ехо та мінімумом тарілок, справив тривалий вплив як на «Banshees», так і на багато New Wave гуртів, що йшли за ними.
Робб у своїй сповіді написав, що Морріс «був серцем і душею ранньої панк-сцени». Вивчаючи образотворче мистецтво й кінематографію в Лондоні у середині 1970-х, Морріс коротко приєднався до раннього панк-гурту Flowers of Romance разом із Джоном Саймоном Рітчі (який тоді вже був відомий як Сід Вішес).
Робб також зазначив, що Морріс побачив перший виступ «Banshees» зі Сідом за барабанами на легендарному фестивалі 100 Club Punk у вересні 1976 року й попросив вступити до гурту, коли Сід пішов після свого єдиного виступу з групою.
Народжений як Kenneth Ian Morris в Есексі, Англія, 1 лютого 1957 року, Морріс, за словами Робба, вчився грати на барабанах «по ходу», а його відмінний і ліричний стиль став ключовим і глибоким впливом на панк і пост-панк. Його почуття ритму чути в гот-музиці та в грі барабанщика Joy Division і New Order Стівена Морріса, який називав його важливим впливом. Він не лише переосмислив гру на барабанах, а й виглядав дуже стильно; у цьому фрагменті відео можна почути один із найзнаковіших барабанних партій того періоду, який пізніше був використаний у семплі Massive Attack для треку 1997 року «Superpredators»: цей фрагмент.
Морріс грав на перших двох альбомах «Banshees» — 1978 року The Scream та 1979 року Join Hands. Альбоми мали помірний успіх у Великій Британії, а сингл, що не входив в альбом, «Hong Kong Garden», потрапив до британської топ-10 у 1978 році.
До того як гурт розвинув більш комерційний, поп-орієнтований New Wave звук, Морріс і гітарист Джон МакКей залишили гурт після сварки під час автограф-сесії у вересні 1979 року, внаслідок чого «Siouxsie and the Banshees» довелося швидко шукати заміну під час туру на підтримку Join Hands.
Після «Banshees» Морріс продовжував грати на барабанах, зокрема з Хелен Террі, яка здобула міжнародну відомість у першій половині 1980-х як бек-вокалістка групи Culture Club, зокрема на записах і відео до пісень «Time (Clock of the Heart)» та «Church of the Poison Mind».
Згодом Морріс віддав перевагу мистецтву над музикою. У 1993 році він залишив Лондон для навчання мистецтву в Ірландії, а пізніше в цьому десятилітті керував художньою галереєю в Кілдері. Останнім часом він мешкав у Корку, де займався та викладав мистецтво. У 2024 році в Дубліні він представив виставку своїх робіт під назвою «A Banshee Left Wailing». За повідомленнями, він написав мемуари, які мали вийти цього року.
«Кенні був нашим другом, і завжди було приємно бачити його й спілкуватися, коли ми приїжджали до Корка, де він мешкав», — написав Робб у своєму вшануванні. «Він був милою, щирою, артистичною та цікавим співрозмовником, а його прекрасна ексцентричність була чарівною».
