СПОЙЛЕР: це інтерв’ю містить спойлери п’ятого епізоду «Центрального» серіалу « Емігранти », який транслюється на Prime Video .
«Емігранти» Лулу Ван виходять на територію повнометражного епізоду цього тижня, який зосереджується на жінках робітничого класу, занурюючись у життя помічниць Ессі (Рубі Руїс) і Пурі (Амелін Парденілла). Історія відходить від заможного світу Маргарет ( Ніколь Кідман ) і Гілларі (Сараю Блю), натомість стежить за Ессі та Пурі у вихідний день, відпочиваючи від їхньої метушливої роботи.
Бідна Ессі провела більшу частину серіалу, переповнена почуттям провини через зникнення сина Маргарет, Гаса, звинувачуючи себе за те, що не була там тієї ночі, коли хлопець зник на Нічному ринку. На початку епізоду цього тижня няня проводить Facetiming зі своїм сином, який перебуває на Філіппінах, очікуючи, що вона «незабаром» повернеться. Ессі вірить, що Маргарет повернеться в Америку зі своїм чоловіком і сім'єю і при цьому позбавить її життя.
Натомість вона відчуває шок у своєму житті, коли Маргарет сідає до неї та зізнається у своїх муках. Її ревнощі через близькість Гаса до Ессі змусили її попросити Мерсі (Джі-Йонг Ю) про допомогу тієї ночі. У емоційний момент Маргарет робить пропозицію, яка є надто гарною, щоб бути правдою, – запрошує її працювати на родину в Америці. Потім Ессі стикається з власним новим конфліктом: чи повертається вона додому, як сподівалася, чи переїжджає до Америки?
Руїз розмірковує про епізод, розплакавшись, згадуючи, як їй надіслали відео з Ван під час запитань і відповідей, у якому творець і режисер шоу хвалили її: «Рубі — це серце й душа всього шоу».
«Я не можу пояснити, наскільки я щасливий», — розповідає Руїз Variety. «Граючи Ессі, я не мав такого наміру. Я роблю свою частину. Почути це від режисера, яким я справді захоплююся, це як отримати нагороду. Це підтвердило все, що я зробив».
Читайте повну розмову з Руїсом.
Цей епізод змінює темп, дивлячись на життя закордонних філіппінських робітників (OFW). Як це було читати сценарій до нього і бачити, що зробили Ван і команда, щоб розповісти свою історію?
Я був справді здивований. Я не міг не подзвонити Лулу і сказати їй, що це неймовірно. Я читав те, що дійсно говорить про життя філіппінських робітників. Коли я дійшов до сцени між Ессі та Маргарет, мені довелося зупинитися, тому що я бачив її дилему. Я відчував, як їй боляче все, що сталося з Гасом, і як вона звинувачує себе в усьому. Вона не розуміє, чому не була на нічному ринку. І вперше вона розуміє Маргарет, коли відкривається їй.
Ну, читати це було одне. Як це було зіграти цю сцену з Ніколь Кідман і все це зійшло разом?
Безпосередньо перед знімком Лулу запитала мене, чи нервую я. Я не був, тому що я був повністю зонований як Ессі. Як Ессі, вона переживає ці емоції, думаючи, що її ось-ось звільнять. Натомість ми чуємо, як Маргарет мучиться, але наскільки Ессі важлива для родини та хоче привезти її до Сполучених Штатів. У Ніколь Кідман був довгий монолог, і мені потрібно було просто дивитися на неї та уважно слухати, оскільки я ніколи раніше не чула цих рядків. Я нічого не робив, тільки слухав і реагував на неї. Коли вона сказала, як багато Ессі означає для сім’ї, я почав плакати. Цього не було в сценарії, але я не міг не відчути цих слів. Ці сльози не могли стриматися. Ніколь була такою ж переконливою, як Маргарет. Це нагадало мені час, коли мені довелося попрощатися з роботодавцем, коли я була нянею в Торонто. Хоча це була інша ситуація, така паралель була. Я відчув, що ми з Ніколь пов’язані в той особливий момент.
У епізоді є неймовірні нюанси, характерні для філіппінської культури, наприклад, стояти в черзі в неділю в Western Union, щоб надіслати гроші додому, сидіти в Макдональдсі та збиратися з друзями та іншими домробітницями. Що означало побачити ті культурні точки дотику?
Та сцена Western Union, коли вони стоять під дощем, була реальною. Був шторм, коли ми це знімали. Це одна з найбільш пам'ятних сцен у всьому серіалі. Коли я побачив налаштування та всі OFW, бути в середині цього було просто приголомшливо.
Повертаючись до сцени зіткнення, спостерігаючи за цим, було емоційно американськими гірками, тому що ви відчуваєте, що її ось-ось звільнять, і відчуваєте мить страху за Ессі. Що вона почуває в кінці розмови?
Вона збентежена, тому що її думки вже налаштовані на повернення додому. Завжди буває так, що коли роботодавець повертається до своєї країни, це означає кінець вашого контракту. правильно? Але в цій сцені мені здалося, що Маргарет розмовляє зі своєю матір’ю. Вона дуже вибачлива, дуже груба та чесна. Наприкінці Ессі відчуває, що її цінують. Залишивши Ессі [в кінці серіалу], я зрозумів, наскільки важливо для помічників, нянь і OFW чути компліменти. Для Ессі вроджено ставитися до сім’ї як до своєї власної. Тож коли Маргарет чітко все формулює, це викликає у неї таке емоційне відчуття.
Коли ви проводите шість епізодів з персонажем, ви створюєте передісторію та працюєте з Лулу? Яким був ваш процес?
Я читав сценарії тричі. Я отримав його під час карантину, і я був настільки захоплений історією. Я нічого не робив, тому що там були всі дрібні деталі персонажа.
З точки зору представництва, Essie є втіленням закордонного філіппінського робітника. Що означає грати в Ессі та мати цього справжнього персонажа?
Я відчував, що на мені лежить відповідальність за можливість зобразити її реалістично й правдиво. Я мав цей обов’язок зобразити наших неоспіваних героїв. Моєю метою як актора було гідно зіграти цю роль. Я хочу, щоб OFW сказали: «Так, це ми». В одній сцені я мав говорити англійською, але це звучало як «Carabao English» (погано написана англійська), і я звернув на це увагу Лулу. Я сказав: «Я не можу донести репліку, тому що ми не розмовляємо так, як ви, навіть так вільно. Багато OFWs добре освічені, і багато з них є випускниками університетів або професорами. Я б не хотів зображати або зображати OFW таким чином». Я думав, що через шість років Ессі освоїться і зможе спілкуватися та вести діалог із правильною граматикою, і вони це зрозуміли.
Це інтерв’ю було відредаговано та скорочено.
