Документальні фільми, які відкривають правду та спростовують дезінформацію, нині важливіші, ніж будь-коли. Проте знайти фінансування та забезпечити дистрибуцію фільмів про суспільні й політичні питання стало вкрай важким завданням.
Причини кризи
Є кілька причин сучасної кризи в документальному кіно:
- Провідні стримінгові сервіси значно скоротили бюджети на документальні проєкти та останніми роками віддали перевагу проектам за участю знаменитостей і true-crime-контенту.
- Багато платформ і телевізійних мереж уникають матеріалів, які можуть потрапити в політичну суперечку, зокрема навколо Дональда Трампа, через що інтерес до політичних документальних фільмів знизився.
- У квітні припинилися гранти Національного фонду гуманітарних наук (NEH), який історично був одним із найнадійніших джерел фінансування для жанру.
- До того ж PBS, що традиційно показувала актуальні документальні фільми, скорочує бюджет через рішення Конгресу скоротити приблизно 500 мільйонів доларів федерального фінансування суспільному телебаченню й радіо.
13 вересня на Міжнародному кінофестивалі в Кемдені документалісти, керівники та продюсери взяли участь у третій сесії «Re:Distribution | A Documentary Town Hall», щоб обговорити, як побудувати більш стійку й інклюзивну екосистему недосконеного медіапростору, що підтримує правду, демократичний дискурс і громадянську активність.
Дискусію вели продюсер Феліпе Естефан і Біді Фінці з Doc Society.
«Ми всі розуміємо проблеми, бо щоденно переживаємо багато з них на собі», — сказав Естефан. «Для багатьох із нас і наших спільнот наші життя, тіла й права постійно під загрозою. Ми знаємо, що це важкий момент, але те, що ми маємо зробити — використати цей час, щоб глибоко подумати над питаннями й знайти рішення».
Фінці запропонувала учасникам подумати над трьома запитаннями: що ми маємо пам’ятати з минулого, що потрібно захищати зараз і що слід переосмислити для майбутнього.
Естефан і Фінці намагалися зробити зустріч легкою та підбадьорливою. У глядачів попросили пошепки вимовити свої найгірші страхи на клаптику паперу, кинути його в повітря, а потім влаштувати коротку танцювальну паузу.
«Окови нашого минулого й нашого сьогодення не визначають можливостей нашого майбутнього», — наголосив Естефан. «Навіть у найскладніші моменти ми маємо агентність. Ми маємо вибір і одне одного».
Представники Фонду Макартура з журналістики та місцевих новин Лорен Пабст, стипендіатка програми Shorenstein Jax Deluca та режисер Бернардо Руїс виступили з короткими доповідями про те, як дивитися за межі криз і зосередитися на змінах уже сьогодні.
Руїс, який зняв три повнометражні документальні стрічки за підтримки суспільних медіа, розповів про еволюцію ITVS, що профінансувало понад 1400 документальних фільмів. Режисер показав фрагмент 1987 року, де незалежна режисерка Лоні Дінг дає свідчення перед підкомітетом Конгресу щодо створення простору для незалежного кіно з використанням суспільної інфраструктури для фінансування й розповсюдження робіт.
«Я сама незалежний продюсер», — говорила Дінг тоді. «Я тут… від імені приблизно 10 000 таких продюсерів… Ми — мікрокосм цієї країни… Ми просто виступаємо проти того, щоб ринкові сили мали повну свободу дій».
Руїс розповів, що після цих слухань президент Рейган підписав Закон про телекомунікації 1988 року, і було створено ITVS. Він підкреслив, що Дінг представляла широку й різноманітну коаліцію незалежних кінематографістів, які впродовж восьми років готувалися до слухань.
Руїс закликав колег об’єднуватися й організовуватися:
«Нам доведеться відкласти вбік суперечки», — сказав він. «Боротьба набагато більша за нас. Багато з тих, хто організовуватиме й штовхатиме цю наступну хвилю, ймовірно, не отримає прямої вигоди від того, що прийде, але нам усе одно доведеться рухатися вперед».
Окрім єднання й спільної боротьби, режисерів закликали серйозно розглядати YouTube як платформу для дистрибуції.
У попередньо записаному відео Гаррі Кальфаян, менеджер з дистрибуції Channel 4, розповів, що мовник три роки тому створив канал на YouTube для своїх документальних програм. Платформа стала важливою дистрибуторною опцією для суспільного мовлення з 113 мільйонами переглядів у Великій Британії в 2024 році.
«Ми бачимо величезний попит на фактичні програми на YouTube», — сказав Кальфаян. «Ми охоплюємо нову, молоду аудиторію, яка, можливо, не виросла на телебаченні».
Кальфаян заохотив режисерів спробувати розповсюджувати свої роботи через YouTube:
«Результати для нас були масштабними, і я не думаю, що YouTube зникне».
Міжнародний кінофестиваль у Кемдені завершується 14 вересня.
