Режисери транс-історії кохання «Lala & Poppy» — про піонерський фільм на Міжнародному кінофестивалі Індії
Кайзад Густад повернувся до кінематографу після понад десяти років із фільмом «Lala & Poppy» — піонерською історією кохання про двох трансгендерних персонажів, яка мала світову прем’єру на Міжнародному кінофестивалі Індії (IFFI) у Гоа.
Цей фільм означає важливий крок у репрезентації транс-історій в індійському кінематографі: у головних ролях зіграли справжні транс-актори Сурудж Радкхова та Вір Сінг. Історія розповідає про Лалу, транс-жінку, і Поппі, транс- чоловіка, які закохуються під час своїх переходів.
Густад, відомий за прорывним фільмом 1998 року «Bombay Boys», знайшов натхнення для проєкту після зустрічі з Радкховою п’ять років тому. Він каже: «Я випадково зустрів Суруджа і мене одразу вразила його особистість, харизма та вміння працювати перед камерою. Після зустрічі я захотів розповісти історію, в якій стать не відіграє ролі».
Основна ідея народилася з простої й поки що не розказаної преміси. Густад питає: «Що станеться, якщо чоловік, який переходить у жінку, зустріне жінку, яка переходить у чоловіка? Як розвиватимуться гендерні динаміки? Чи може з цього вирости історія кохання? Наскільки мені відомо, таке ще ніколи не показували у світі».
Режисер визнає, що спочатку відчував невпевненість, підходячи до матеріалу як цисгендерний гетеросексуал. «Я не мав справжнього досвіду в цій темі, тож дуже хвилювався, щоб зробити все правильно з самого початку», — говорить він. Проєкт пройшов роки досліджень і консультацій із спільнотою перед початком зйомок.
Продюсер Боббі Беді, який раніше підтримував такі знакові стрічки, як «Bandit Queen» та «Fire», вважає, що фільм торкається важливої різниці між юридичним визнанням і соціальною реальністю в Індії. Він каже: «Індія вже деякий час визнала третю стать. Ми визнали її конституційно, юридично, але справжнього прийняття ще немає. Люди шукають роботу й не отримують її».
Беді додає, що фільм націлений не лише на вже зацікавлену аудиторію. «Фільм не створювався тільки для конкретної ЛГБТК-аудиторії — вони вже налаштовані. Ми звертаємося до тих, хто ще не змінив погляди, тобто до широкого загалу», — каже він.
Для Радкхови, перформера, який переїхав з Бопалу до Мумбаї, участь у проєкті стала рідкісною можливістю. Він каже: «Я явно не виглядаю як жінка в класичному розумінні. Тому для мене сама участь у кастингу була надзвичайно важливою».
Сінг, який наразі проходить процес переходу, описує, наскільки роль була для нього особистою. «Ця історія була дуже особистою для мене», — говорить він. «Бачити таке в Індії, і щоб люди як ми грали самих себе на великому екрані — це велика справа, бо нам не часто дають такі можливості».
На знімальному майданчику створили помітно інклюзивну команду: двоє костюмерів небінарної ідентичності, небінарний фотограф за кадром і транс-візажисти. «Це був дуже безпечний простір для нас», — каже Сінг.
Обидва актори проводять чітку межу між власною репрезентацією і попередніми образами транс-персонажів в індійському кіно. Радкхова згадує виконавицю Боббі Дарлінґ як ранню постать, яка часто ставала об’єктом насмішок. «Її представляли як об’єкт для сміху, щоб глузувати», — каже він. Актори сподіваються, що «Lala & Poppy» покаже транс-персонажів як повноцінних людей, що відчувають кохання, цікавляться модою і переживають звичайні емоції.
Беді обіцяє випустити стрічку в кінотеатральний прокат в Індії. «Я не вірю у стратегію «одразу для стримінгу». Вважаю, що треба дати глядачеві вибір», — каже він. Він вже веде переговори з дистриб’юторами та кінотеатральними мережами.
Фільм проходив розвиток у міжнародній лабораторії сценаристів Stories That Travel, щоб забезпечити глобальний резонанс, і Беді планує подавати стрічку на фестивалі, щоб привернути увагу до стану трансгендерних питань в Індії. «Важливо, щоб світ знав, де ми стоїмо в цьому питанні. Ми становимо одну шосту частину людства», — додає він.
Незважаючи на певний прогрес у різних країнах, Густад і Беді визнають загострення глобальної політичної ситуації навколо прав трансгендерних людей. «Коли я почав писати це сім-вісім років тому, було набагато більше прийняття», — каже Густад, зазначаючи відкат у деяких місцях, особливо в США.
Проте режисер залишається зосередженим на універсальних темах. «Для мене це перш за все людська історія. Ці двоє — передусім люди, а вже потім чоловік чи жінка. Головне — чи мають двоє людей право кохати одне одного», — говорить він.
Густад уже розпочав підготовку до наступного проєкту разом із Беді — «Auto Bhagwan», який описують як трилер у реальному часі, дія якого розгортається в рикшах під час останнього дня свята Ганпаті.
Операторська робота — Хімман Дхаміджа, звуковий дизайн — Ендрю Беллеті, музичний супровід курирує Анкур Тевара. Художнє та постановниче оформлення — Мічрі Теджасено, першим помічником режисера — Ентоні Пандей. За виробництво відповідає Боббі Беді; співпродюсери — Варша Беді та Хімман Дхаміджа; асоційований продюсер — Зайд Алі Хан.
