Йорданія більше не задовольняється роллю суворого тла для голлівудських епопей. Завдяки новій програмі повернення коштів до 45%, запуску Olivewood Studios — першого повноцінного студійного комплексу — та сталій політичній підтримці з боку королівської родини, королівство позиціонує себе як регіональний і міжнародний центр кіновиробництва. У розмові з «Variety» під час Пусанського кінофестивалю, де Королівська кінокомісія прагне знайти нові проекти й партнерів, Ахмад Хатіб, менеджер із комунікацій і культури Королівської кінокомісії, рішуче заявив: «Ми хочемо стати Кореєю Близького Сходу», вказуючи на приклад Кореї — поєднання світового експорту й процвітаючої місцевої індустрії.
Стратегія виходить за межі простого залучення іноземних знімальних груп. Йорданія прагне зміцнити власний творчий сектор, щоб фільми і серіали, створені тут, могли резонувати з арабською аудиторією завдяки спільній мові й культурі, а також приваблювати міжнародну публіку. Як зазначає Тала Зумот із Королівської кінокомісії, ставка Йорданії — не лише на повернення коштів і інфраструктуру, але й на безпеку, стабільність та зростаючий пул кваліфікованих фахівців. Це довгострокова гра — експортувати історії та послуги так само, як і пейзажі.
Поєднання глобальних амбіцій і регіональної прив’язаності відображається в наведеному нижче списку йорданських проєктів — від драм, відзначених на фестивалях, до сміливих робіт, що ще в розробці. Разом вони демонструють кінематограф, який формує власну ідентичність. Ось 10 стрічок, за якими варто стежити.
«Sink» («Gharaq», 2025)
(Режисерка: Зейн Дуарай; Йорданія, Саудівська Аравія, Катар, Франція. Продюсери: Алаа Аласад і Хінд Анабтаві)
«Sink» досліджує мовчазну ціну психічних хвороб у арабських родинах. Стрічка, вироблена Tabi360 у ко-продукції з регіональними та європейськими партнерами, обрана на TIFF і BFI; вона слідує за матір’ю, яка заперечує розлад психіки свого підлітка. Під силу Клари Хурі фільм має підтримку Jordan Film Fund, Red Sea Fund і Doha Film Institute. Дуарай сподівається, що фільм розпочне термінові розмови «про психічне здоров’я, емоційне стримування і виживання за закритими дверима не лише в арабському світі, а й у світі загалом».
«From Temporary to Semi-Permanent» (у розробці)
(Режисерка: Баян Абута’ема; Йорданія)
Переможець трьох нагород на Амманському кінофестивалі 2025 року, дебют Баян Абута’еми показує життя в палестинських таборах біженців у Йорданії. Проєкт структурований через п’ять стадій горя, кожна з яких представлена іншим табором; він досліджує, як «тимчасові» притулки перетворилися на напівпостійні домівки. Фільм самостійно продукується з натурною підтримкою Французького інституту в Йорданії та міжнародними наставниками; він віддзеркалює власне відчуження режисерки. «Цей фільм — акт свідчення», — каже палестинська режисерка, яка прагне дати голоси тим, кого часто зведено до статистики.
«Asphalt» (у розробці)
(Режисер: Хамза Хамідех; Йорданія. Продюсер: Махмуд аль-Массад)
Переможець премії IEFTA на Cannes Docs 2025, «Asphalt» малює сирий портрет життя в таборі Бакаа в Йорданії. Документальний фільм слідує за 20-річним Дебсом, пастухом кіз, чиї мрії про шлюб зруйнувалися після подій 7 жовтня; у фільмі показані ритуали втрати й цикл відчаю, що супроводжує війну. Виробництво Jo Image з Амману поєднує інтимні спостереження з ширшими реаліями вигнання, протесту та поколіннєвої травми. Для Хамідеха, чиї родичі називають табір домом, цей проєкт дуже особистий — він прагне зберегти історії Бакаа.
«Inshallah A Boy» («Inshallah Wahad», 2023)
(Режисер: Амджад Аль-Рашид; Йорданія, Франція, Саудівська Аравія, Катар, Єгипет. Продюсери: Рула Нассер, Асіл Абу Айяш, Ніколя Лепретр і Юсеф Абд аль-Набі)
Перший йорданський повнометражний фільм, що дебютував на Critics’ Week у Каннах, «Inshallah A Boy» від Амджада Аль-Рашида побував більш ніж на 140 фестивалях і здобув близько 40 нагород. Спільне виробництво The Imaginarium Films, Georges Films і Bayt Al Shawareb, драма розповідає історію вдови, яка бореться з патріархальними законами спадкування. Підтриманий Jordan Film Fund, французьким CNC, Red Sea Fund та Doha Film Institute, фільм отримав міжнародний прокат у Європі, Північній Америці, Азії та регіоні MENA. Аль-Рашид сказав, що прагнув поставити питання: «Що якщо жінка скаже «ні»?» Для нього «фільм має тримати дзеркало перед суспільством, навіть коли зображення важко сприймати».
«The Last Mayor of Jerusalem» (у розробці)
(Режисерка: Кінда Курді; Йорданія, Великобританія. Продюсери: Кінда Курді і Браян Гілл)
Поєднуючи архівні спогади з драматизацією, «The Last Mayor of Jerusalem» досліджує історію останнього палестинського мера міста в 1948 році. Режисерка і продюсерка Кінда Курді працює над проєктом для K² Visual Media разом із Century Films; Браян Гілл виступає виконавчим продюсером. Проєкт був відзначений на FIPA Doc і на Амманському кінофестивалі 2025 року. Зі складом, до якого входять Софія Асір і Мохаммад Бакрі, стрічка має на меті пролити нове світло на політичне рішення, яке й досі резонує в центрі палестино-ізраїльського конфлікту. Курді називає проєкт «історією опору, відродження та надії».
«Six 2 One» (у розробці)
(Режисер: Тамір Набер; Йорданія. Продюсери: Гасан Салті і Джонні Дабіт)
Дебют Таміра Набера «Six 2 One» повертається до витоків Першої палестинської інтифади. Виробництво FilmCrew, Moonstone і Fluid Productions, драма стежить за чотирма арабськими бійцями під час місії на безповоротному планері. Стрічка отримала грант Jordan Film Fund у 2024 році і премію AIFF Awal Film Award у 2025-му; планується зйомка наприкінці 2026 року. «Це не про недоторканних героїв чи суху історію», — каже Набер. «Це про реальних, недосконалих людей, які обирають віру замість страху».
«The Orange Grove» (у розробці)
(Режисер: Мурад Абу Ейше; Канада, Йорданія. Продюсери: Рула Нассер, Вероніка Молнар і Роджер Фраппер)
Екранізація роману Ларрі Тремблея, «The Orange Grove» стала першою офіційною копродукцією за міжурядовою угодою між Канадою і Йорданією. Виробництво Max Films разом із йорданською The Imaginarium Films, дія частково відбувається в змученому війною саду: режисер Мурад Абу Ейше стежить за близнюками, розлученими долею, а потім переносить історію до Торонто, де один із братів стає актором. Проєкт готується до зйомок 2026 року та отримав підтримку Atlas Workshops у Марракеші і Doha Script Lab; на цьогорічному AIFF він здобув велику призову підтримку, включно з нагородою розвитку від Royal Film Commission. Продюсерка Вероніка Молнар називає його «історією, яка водночас інтимна й універсальна».
«My Sweet Land» (2024)
(Режисерка: Сарін Хайрабедіан; Йорданія, Франція, Ірландія, США. Продюсери: Hairabedia і Азза Горані)
Вірмено-йорданська режисерка Сарін Хайрабедіан пропонує дуже особистий погляд у «My Sweet Land» — документальну стрічку про дорослішання 11-річного Вреджа на тлі травм війни в Нагірному Карабасі (Арцах). Фільм, укорінений у сімейній історії режисерки, показує, як діти успадковують як мрії, так і тягарі в мілітаризованих землях. Продюсерка Азза Горані, ко-продукція за підтримки IVTS, Arte France, World of HA Productions і Jordan Film Fund. Після світової прем’єри на Sheffield DocFest 2024 «My Sweet Land» демонстрували на DOC NYC, у Палм-Спрінгс і Карфаджі; стрічка також вийшла в прокаті в Лос-Анджелесі у 2024 році.
«AlRawabi School for Girls» (2021, 2024)
(Режисерка і шоуранерка: Тіма Шомалі; Йорданія. Продюсери: Тіма Шомалі, Ширін Камаль, Іслам Альшомалі, Надін Тоукан — сезон 1, Ісам Хусейні — сезон 2)
Перший йорданський оригінал Netflix, «AlRawabi School for Girls», став проривом для індустрії королівства: серіал потрапив до Топ‑10 найбільш перегляданих проєктів платформі у понад 45 країнах. Створений Тімою Шомалі та вироблений Filmizion Productions, цей молодіжний драматичний серіал поєднує історію помсти з гострою соціальною критикою, торкаючись булінгу, патріархату та тиску соціальних мереж упродовж двох сезонів. Підтриманий програмою повернення коштів Йорданії, серіал отримав визнання й нагороди, зокрема «Кращий левантиний серіал» на Joy Awards 2024. «Світ став ніби глобальним селом, особливо з потоковими платформами. Саме час нашим історіям подорожувати», — зауважує Шомалі.
«Simsim» (2025)
(Режисерка: Сондос Смерет; Йорданія. Продюсери: Кайс Ноамані і Халед Хаддад)
Дебютована як повнометражна робота йорданської режисерки Сондос Аль‑Смерет, «Simsim» розвивалася в межах першого воркшопу Royal Film Commission у Ірбіді та є копродукцією Noamani Art Production і Slate Film Services. Драма розповідає про Сімсім, молоду дружину, змушену до шлюбу, яка намагається отримати розлучення після смерті батька, але стикається з опором чоловіка — він погодиться відпустити її лише тоді, коли сам одружиться знову. У головній ролі новачка Саджі Кілані, стрічка здобула дві спеціальні відзнаки на Амманському міжнародному кінофестивалі 2025. Аль‑Смерет подає історію як соціальну критику і символічне дослідження боротьби жінок з патріархальною системою.
